Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у
Холмі (1256). Логіка літописного наративу
та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом.
Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабудовані території, у
ХІІІ ст. вкрай несприятливі для проживання та господарської діяльності. Цю думку
критично проаналізовано на тлі розгляду
двох виразних “стрес-факторів”, здатних вплинути на систему заселення Верхнього
Побужжя у першій половині ХІІІ ст.: навалу монголів та можливі природні катаклізми.
Тезу про безлюдність белзьких полів заперечує і археологія, засвідчуючи інтенсивні процеси заселення у верхів’ях Західного Бугу зі
сприятливими природними умовами для ведення землеробства та тваринництва.
Це корелюється з писемними відомостями, згідно з якими поля активно освоювало
тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. Висловлено припущення, що белзькі поля і горбогірне пасмо Розточчя (давня
назва “Горай”) могли співвідноситися між собою у дихотомії “поле–гора” з кількома
рівнями протиставлення. Літопис та акти XIV–XV ст. також схиляють до думки, що
частина белзьких полів, яка лежала “під горами”, була відома як Подгор’є.
The article deals with the name “Belz fields”,
which is mentioned in the chronicle when describing
the fire in the Holm (1256). The logic of the
chronicle narrative and the natural features of the
Little Polissya allow localization of the Belz fields
on the plains between Lviv and Belz. Until now, these fields were treated exclusively as unoccupied
and unbuilt territories, which in the XIII century were were extremely unfavorable for living
and economic activity. This opinion is critically analyzed on the background of the consideration
of two distinct “stress factors” that could have influenced the settlement system of the Upper Bug in
the first half of the XIII century: the invasion of the Mongols and possible natural disasters. The thesis
about desertification of the Belz fields is denied also by archeology, which witnesses the intensive
processes of settlement in the upper reaches of the Western Bug, which had favorable natural conditions
for agriculture and farming here. This correlates with the written sources according to which
the fields were actively assimilated by the then people as fields of wheat, pasture and hayfields.
The assumption is made that the Belz fields and the hill-mountain range of Roztochya (the ancient
name “Goray”) could be correlated with each other like dichtomy“field – mountain”, which had several
levels of opposition. Chronicle and acts of XIV–XV centuries also inclined to think that part of the
Belz fields, which was “under the mountains”, was known as Podgorye.
