(Без)людні поля між Львовом та Белзом у ХІІІ столітті

Abstract

Йдеться про топонім “белзькі поля”, згаданий у літописі при описі пожежі у Холмі (1256). Логіка літописного наративу та природні особливості Малого Полісся дозволяють локалізувати белзькі поля на рівнинних обшарах між Львовом та Белзом. Дотепер ці поля трактували винятково як незаселені та незабудовані території, у ХІІІ ст. вкрай несприятливі для проживання та господарської діяльності. Цю думку критично проаналізовано на тлі розгляду двох виразних “стрес-факторів”, здатних вплинути на систему заселення Верхнього Побужжя у першій половині ХІІІ ст.: навалу монголів та можливі природні катаклізми. Тезу про безлюдність белзьких полів заперечує і археологія, засвідчуючи інтенсивні процеси заселення у верхів’ях Західного Бугу зі сприятливими природними умовами для ведення землеробства та тваринництва. Це корелюється з писемними відомостями, згідно з якими поля активно освоювало тогочасне населення як ниви, пасовиська та сіножаті. Висловлено припущення, що белзькі поля і горбогірне пасмо Розточчя (давня назва “Горай”) могли співвідноситися між собою у дихотомії “поле–гора” з кількома рівнями протиставлення. Літопис та акти XIV–XV ст. також схиляють до думки, що частина белзьких полів, яка лежала “під горами”, була відома як Подгор’є.

The article deals with the name “Belz fields”, which is mentioned in the chronicle when describing the fire in the Holm (1256). The logic of the chronicle narrative and the natural features of the Little Polissya allow localization of the Belz fields on the plains between Lviv and Belz. Until now, these fields were treated exclusively as unoccupied and unbuilt territories, which in the XIII century were were extremely unfavorable for living and economic activity. This opinion is critically analyzed on the background of the consideration of two distinct “stress factors” that could have influenced the settlement system of the Upper Bug in the first half of the XIII century: the invasion of the Mongols and possible natural disasters. The thesis about desertification of the Belz fields is denied also by archeology, which witnesses the intensive processes of settlement in the upper reaches of the Western Bug, which had favorable natural conditions for agriculture and farming here. This correlates with the written sources according to which the fields were actively assimilated by the then people as fields of wheat, pasture and hayfields. The assumption is made that the Belz fields and the hill-mountain range of Roztochya (the ancient name “Goray”) could be correlated with each other like dichtomy“field – mountain”, which had several levels of opposition. Chronicle and acts of XIV–XV centuries also inclined to think that part of the Belz fields, which was “under the mountains”, was known as Podgorye.