Вікові варіації імпедансу Землі за періоди від декількох годин до місяця визначені двома методами індукційного зондування. Аналіз обґрунтовано на динамічних спектрах 30—70-літніх серій даних, спостережуваних на восьми геомагнітних обсерваторіях в Центральній Європі. Видимі питомі опори розраховані шляхом узагальнення даних, отриманих методом магнітоваріаційного зондування, всереднені у вигляді річної інтенсивності з урахуванням величин когерентності. Ці річні варіації співвідносяться з інтенсивністю активності Сонця. Крім того, видимі питомі опори Землі мають деякі квазілінійні тренди. Проаналізовано дані п’яти груп обсерваторій, щоб оцінити широтні градієнти функцій відгуку. Яскравіше за усю зміну векторів індукції встановлені для уявної стріли Cv біля років 1969—1972. Отримані результати використані для оцінки можливої мінливості провідності Землі. Розглянуто особливості цього явища.
Secular variations of the Earth’s impedance for periods from several hours till month have been detected by two kinds of induction sounding methods. The analysis is based on the dynamic spectra of the 30—70 year data series observed at eight geomagnetic observatories in Central Europe. The apparent resistivities obtained by the generalized magnetovariation sounding method have been averaged for annual intensity taking into account coherence values. These annual variations are correlated with the intensity of the Sun activity. Besides, the Earth’s apparent resistivities have some quasi-linear trends. Five groups of observatories have been analyzed to estimate the lateral gradients of response functions. The most brightly changes of the induction vectors have been established for imaginary arrow Cv near the years 1969—1972. The obtained results have been used to estimate possible variability of the Earth’s conductance. The peculiarities of this phenomenon are discussed.
Вековые вариации импеданса Земли за периоды от нескольких часов до месяца определены двумя методами индукционного зондирования. Анализ обоснованно на динамических спектрах 30-70-летних серий данных, наблюдаемых на восьми геомагнитных обсерваториях в Центральной Европе. Видимые удельные сопротивления рассчитаны путем обобщения данных, полученных методом магнитовариационного зондирования, усредненные годовой интенсивностью с учетом величин когерентности. Эти годовые вариации соотносятся с интенсивностью активности Солнца. Кроме того, видимые удельные сопротивления Земли имеют некоторые квазилинейные тренды. Проанализированы данные пяти групп обсерваторий, чтобы оценить широтные градиенты функций отзыва. Лучше всего изменения векторов индукции установлены для мнимой стрелы Cv около лет 1969-1972. Полученные результаты использованы для оценки возможного изменения проводимости Земли. Рассмотрены особенности этого явления.
