Описанный в сообщении 1 одномерный подход развит на случай двухмерного ламинатного композита Т300/914, подвергнутого статическому двухосному растяжению и сдвигу. Решение данной задачи осуществляется с помощью эволюционных моделей с эффектом задержки
повреждений при ограниченной скорости их накопления. Размер зоны локализации повреждения в плоскости слоев ламината зависит от временной характеристики модели, связанной с задержкой повреждения и скоростью нагружения. Показано, что совместное использование мезомодели и эволюционных моделей задержки повреждений позволяет оценить размер зоны локализации повреждения и точно оценить время разрушения.
Описаний в повідомленні 1 одновимірний підхід розвинуто на випадок двовимірного ламінатного композита T300/914, що зазнає статичного двовісного розтягання і зсуву. Розв’язок даної задачі виконується за допомогою еволюційних моделей з ефектом затримки пошкоджень за обмеженої швидкості їх накопичення. Розмір зони локалізації пошкодження у площині шарів ламіната залежить від часової характеристики моделі, яка пов’язана із затримкою пошкодження і швидкістю навантаження. Показано, що спільне використання мезомоделі й еволюційних моделей затримки пошкоджень дозволяє оцінити розмір зони локалізації пошкоджень і точно оцінити час руйнування.