This paper analyzes the social insurance in the context of its basic function - protection against social risks. The results of the study of the social insurance and social risk relationships help propose the definition of the social risk. We consider the social risk as the probability of financial distress due to the lack of earnings because of objective socially significant reasons and due to the additional costs of the children or other family members’ allowance, as well as to meet the needs of health and social services. In this case, the object of compulsory state social insurance relations is the coverage of social risk. The social risk is actualized under a system of interconnected relationships. Its participants are the insurance carrier, the insurer and the insured. The purpose of these mentioned relationships is to provide insurance protection of the economically active population in the event of the social-risk situation, its prevention and effects compensation. Insurance risk function is transformed into a fee insurer liability for the consequences of the risk caused by the events which are preappointed by current legislation. The basic principles of social insurance are: commitment, a clear dependence between participation in the financing system and the size of pensions and benefits, provision of payments, comparable with the income of the insured person during his / her working life, facilities isolation and participation of the social partners in the governance.It has been mentioned that in contradiction to Ukraine the general trend for the member states of the European Union is a striving for the social contributions optimization. Thus, based on projections over the next fifty years, they expect an increase by only 5 % of GDP - in the corresponding estimates, they take into account the expected effects of reforms in the social security that have already been legislated and done (including new aid schemes and conditions of pensions), and the expected increase of labor share in total population and employment levels.The current social insurance system in Ukraine in its content is not insurance in the classic sense, as it stores and serves the social security (benefits) functions. It has a number of disadvantages and needs to be improved, in particular: to improve the mechanism of insured persons providing with benefits and social services, policies differentiated insurance rates improvement, economic stimulation of employers providing in the implementation of measures to prevent industrial risks. To reduce the load on the payroll fund it is necessary to expand the base of insurance premiums accounting, to improve the system of collecting and accounting of insurance premiums and gradually ensure parity among employees and employers to pay insurance contributions for compulsory social state insurance.
Стаття присвячена аналізу соціального страху- вання в контексті його основної функції - захисту від соціальних ризиків. В результаті дослідження взаємозв’язку соціального страхування та соціального ризику, останній можна представити у вигляді ймовірності настання матеріальної скрути внаслідок відсутності заробітку за об’єктивних соціально-значимих причин та у зв’язку з додатковими витратами по утриманню дітей чи інших членів сім’ї, а також по задоволенню потреб в медичних чи соціальних послугах. Об'єктом правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування у цьому випадку виступає страховий захист від соціальних ризиків. Ризик актуалізується в рамках системи взаємопов'язаних правовідносин, учасниками яких є страхувальник, страховик і застрахована особа. Цільовим призначенням такого взаємозв’язку є забезпечення страхового захисту економічно активного населення у випадку настання соціально-ризикової ситуації, її попередження й компенсації наслідків. Ризикова функція страхування трансформується в певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством. В якості базових принципів соціального страхування виділено наступні: обов’язковість, чітка залежність між участю у фінансуванні системи та розміром пенсій і допомог; забезпечення рівня виплат, зіставного з доходом застрахованої особи протягом трудового життя; відособленість засобів; участь соціальних партнерів в управлінні відповідним фондом. Відзначається, що на відміну від України, загальною тенденцією для країн-членів ЄС є прагнення до оптимізації соціальних внесків. Так, виходячи з прогнозних оцінок для Євросоюзу, протягом наступних п’ятдесяти років передбачається їх збільшення лише на 5 % від ВВП - у відповідних оцінках враховуються очікувані наслідки реформ у сфері соціального забезпечення, які вже були законодавчо закріплені й проведені (включаючи нові схеми надання допомог та умов пенсійного забезпечення), а також очікуване зростання частки робочої сили в загальній чисельності населення й рівні зайнятості. Сучасна система соціального страхування в Україні за своїм змістом не є страховою у класичному розумінні, оскільки зберігає і виконує функції соціального забезпечення (допомоги). Вона має ряд недоліків і потребує вдосконалення, зокрема: оптимізація механізму надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг; удосконалення політики диференційованих страхових тарифів; забезпечення системи економічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактики виробничих ризиків. Для зменшення навантаження на фонд оплати праці необхідно розширити базу нарахування страхових внесків, удосконалити систему збору та обліку страхових внесків та поетапно забезпечити паритетну участь працівників та роботодавців у сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Стаття присвячена аналізу соціального страху- вання в контексті його основної функції - захисту від соціальних ризиків. В результаті дослідження взаємозв’язку соціального страхування та соціального ризику, останній можна представити у вигляді ймовірності настання матеріальної скрути внаслідок відсутності заробітку за об’єктивних соціально-значимих причин та у зв’язку з додатковими витратами по утриманню дітей чи інших членів сім’ї, а також по задоволенню потреб в медичних чи соціальних послугах. Об'єктом правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування у цьому випадку виступає страховий захист від соціальних ризиків. Ризик актуалізується в рамках системи взаємопов'язаних правовідносин, учасниками яких є страхувальник, страховик і застрахована особа. Цільовим призначенням такого взаємозв’язку є забезпечення страхового захисту економічно активного населення у випадку настання соціально-ризикової ситуації, її попередження й компенсації наслідків. Ризикова функція страхування трансформується в певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством. В якості базових принципів соціального страхування виділено наступні: обов’язковість, чітка залежність між участю у фінансуванні системи та розміром пенсій і допомог; забезпечення рівня виплат, зіставного з доходом застрахованої особи протягом трудового життя; відособленість засобів; участь соціальних партнерів в управлінні відповідним фондом. Відзначається, що на відміну від України, загальною тенденцією для країн-членів ЄС є прагнення до оптимізації соціальних внесків. Так, виходячи з прогнозних оцінок для Євросоюзу, протягом наступних п’ятдесяти років передбачається їх збільшення лише на 5 % від ВВП - у відповідних оцінках враховуються очікувані наслідки реформ у сфері соціального забезпечення, які вже були законодавчо закріплені й проведені (включаючи нові схеми надання допомог та умов пенсійного забезпечення), а також очікуване зростання частки робочої сили в загальній чисельності населення й рівні зайнятості. Сучасна система соціального страхування в Україні за своїм змістом не є страховою у класичному розумінні, оскільки зберігає і виконує функції соціального забезпечення (допомоги). Вона має ряд недоліків і потребує вдосконалення, зокрема: оптимізація механізму надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг; удосконалення політики диференційованих страхових тарифів; забезпечення системи економічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактики виробничих ризиків. Для зменшення навантаження на фонд оплати праці необхідно розширити базу нарахування страхових внесків, удосконалити систему збору та обліку страхових внесків та поетапно забезпечити паритетну участь працівників та роботодавців у сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.