Політика підвищення ефективності рівня життя населення у високорозвинених країнах проводиться за рахунок дефіциту соціального забезпечення та зростання державного боргу при незначній інфляції, а не за рахунок результатів виробництва. Збільшення споживчого попиту населення країни через зростання державного боргу збільшує обсяги виробництва і розмір ВВП, але може статися, що виплати по обслуговуванню боргів перевищать приріст ВВП і почнеться некероване зростання боргової залежності, що призводить до банкрутства або дефолту.
In highly developed countries, the policy of raising the standard of living is due to the lack of social security and growth of public debt with little inflation, rather than to production. Increasing the consumer demand of the population through the growth of the public debt increases the volume of production and the GDP; however, it could be a time when the debt service payment exceeds the GDP growth and uncontrolled growth of indebtedness begins, which will lead to bankruptcy or default.