Dipole toroidal vortexes and wind-accretion instability in active galaxy nuclei

Abstract

The torus concept as an essential structural component of active galactic nuclei (AGN) is generally accepted. Here, the situation is discussed when “twisting” the torus by radiation or wind transforms it into a dipole toroidal vortex which in turn can be the source of matter replenishing the accretion disk. Thus originating instability which can be responsible for quasar radiation flares accompanied by matter outbursts is also discussed. A “matreshka” scheme for obscuring vortex torus structure that could explain the AGN variability and evolution is proposed. The model parameters estimated numerically for the luminosity close to the Eddington limit agree well with the observations.

Принята концепция тора как неотъемлемая структурная компонента ядра активной галактики (ЯАГ). Здесь обсуждается ситуация, когда «вращающийся» тор благодаря излучению или ветру трансформируется в тороидальный вихрь, который может быть источником вещества, пополняющего акреационный диск. Таким образом обсуждено также, что исходная неустойчивость может быть ответственна за вспышки излучения квазаров, сопровождающиеся выбросами вещества. Предложена схема “матрешка” для структуры н блюдающегося тороидального вихря, которая может объяснить изменчивость и эволюцию ЯАГ. Параметры модели оценены численно для яркости, близкой к Эддингтоновскому пределу и хорошо согласуются с наблюдениями.

Прийнята концепція тора як невід’ємної структурної компоненти ядра активної галактики (ЯАГ). Тут обговорюється ситуація, коли «твістуючий» тор завдяки випромінюванню або вітрові трансформується в тороїдальний вихор, котрий може бути джерелом речовини, що поповнює акреаційний диск. Таким чином обговорено також, що первісна нестійкість може бути відповідальна за спалахи випромінювання квазарів, які супроводжуються викидами речовини. Запропонована схема “матрьошка” для структури тороїдального вихорю, яка може пояснити змінність та еволюцію ЯАГ. Параметри моделі оцінені чисельно для яскравості, близької до Едингтонівської межі та добре узгоджуються зі спостереженнями.