Вивчення структури площинних графів, що мають певну множину точок X, таку, що tG(X)>1 G і
досяжну на торi δ1, є метою цієї статті, яка є продовженням частини I. Основний результат – наявність у
такому графові принаймні двох та не більше трьох підграфів (гомеоморфних графу К2,3 чи К4 без
спільних циклів), які разом із множиною точок X повинні задовольняти одному з п’яти варіантів,
описаних у частині I цієї статті.
Изучение структуры плоскостных графов, которые имеют определенное множество точек Х, такое,
что tG(X)>1, досягаемое на торе δ1, является целью этой статьи, которая представляет собой
продолжение части I. Основной результат – наличие в таком графе по крайней мере двух и не более
трех подграфов (гомеоморфных графу К2,3 или К4 без общих циклов), которые вместе со множеством
точек Х должны удовлетворять одному из пяти вариантов, описанных в части I этой статьи.