Рассматриваются экспериментальные модели природного синтеза алмазных поликристаллов в системах: металл—графит, углеводород—графит. В
рамках теории протекания и симметрийного подхода к кристаллогенетическому процессу на основе теории потенциальной энергии объясняется
структура и механизмы образования алмазных агрегатов. Различные углеродные образцы нанометрового размера (сферические и коалесцированные, похожие на луковицы, частицы углерода, фасеточные многогранные частицы, графитовые полосы и нанокристаллические алмазы)
присутствуют в продуктах конверсии вместе с кристаллитами графита и
алмаза микронного размера.
Розглядаються експериментальні моделі природньої синтези діямантових
полікристалів у системах: метал—графіт, вуглеводень—графіт. У рамках
теорії протікання й симетрійного підходу до кристалогенетичного процесу
на основі теорії потенціяльної енергії пояснюється структура й механізми
утворення діямантових аґреґатів. Різні вуглецеві зразки нанометрового
розміру (сферичні й коалесцовані, схожі на цибулини, частинки вуглецю,
фасеточні багатогранні частинки, графітові штаби і нанокристалічні діяманти) присутні в продуктах конверсії разом із кристалітами графіту й діяманту мікронного розміру.
Experimental models of natural synthesis of diamond polycrystals are considered
in the following systems: hydrocarbon—graphite, metal—graphite.
Within the scope of the theory of percolation and symmetry approach to crystallogenetic
process on the basis of the theory of potential energy, the structure
and mechanisms of diamond-aggregates formation are explained. As
revealed, the various nanosized carbon species (spherical and coalesced onion-like
carbon particles, faceted polyhedral particles, graphitic ribbons,
graphitic folds, and nanocrystalline diamonds) are present in the conversion
products together with micron-size crystallites of graphite and diamond.