Паремії в чеських джерелах ХХ — початку ХХІ ст.: міжмовний контекст

Abstract

У статті проаналізовано найбільші чеські збірки прислів’їв і приказок ХХ — початку ХХІ ст. — В. Флайшганса, Я. Заоралека, Й. Спілки, Д. Біттнерової і Ф. Шиндлера. Досліджено основні джерела чеської пареміології на тлі міжмовних паралелей, граматична структура і семантика паремій, що представляють два культурних світи: східновізантійський і латино-німецький. Визначається значення цих праць для славістики.

The most comprehensive collections of Czech sayings and proverbs of XX — beginning of XXI century are analyzed including works by V. Fleischganse, J. Zaoralek, J. Spilka, D. Bittnerova and F. Shindler. Main sources of Czech paremiology are researched basing on interlingual parallels, grammar structure and semantics of paremies, that constitute two cultural worlds: East-Byzantium and Latin-German. The importance of these collections for Slavic science is defined.