Для определения предела прочности поликристаллического монокарбида вольфрама при
растяжении предложен аналитический подход, основанный на результатах анализа микронапряжений
в поликристалле. В качестве расчетной используется схема метода само-
согласования с учетом остаточных термических напряжений. Предел прочности при растяжении
находится из условия равенства максимальных растягивающих напряжений на
межзеренной границе в момент разрушения при сжатии и растяжении. Установлено
удовлетворительное соответствие расчетных и экспериментальных результатов.
Для визначення границі міцності полікристалічного монокарбіду вольфраму
при розтязі запропоновано аналітичний підхід, що базується на результатах
аналізу мікронапружень у полікристалі. Схема методу самопогодження з
урахуванням залишкових термічних напружень використовується як розрахункова.
Границя міцності при розтязі визначається з умови рівності
максимальних напружень при розтязі на міжзерній межі в момент руйнування
при стиску та розтязі. Установлено задовільну відповідність між
розрахунковими й експериментальними результатами.
The analytical approach to determining strength of the polycrystalline tungsten monocarbide in tension is evolved from the results of the microstress analysis in the polycrystal. The self-consistency method with an account of residual thermal stresses has been used as the calculation scheme. The ultimate strength in tension is defined by the condition for equality of the maximum tensile stresses at the grain boundary at the instant of compression or tension fracture. The agreement between the calculated and experimental results is fairly good.