Колебания уровня Черного моря и адаптационная стратегия древнего человека за последние 30 тысяч лет

Abstract

В статье рассматривается эволюция и взаимосвязь природной среды и древнего человека в северо западном Причерноморье в позднем плейстоцене и голоцене. Установлено, что в течение последних 30 тыс. лет уро вень Черного моря колебался в осцилляционном или возвратно- поступательном режиме. Быстрый подъем уровня в позднем плейстоцене повысил уровень ранненовоэвксинского озера от –100 м до –20 м к началу голоцена, возможно, за счет сброса каспийских вод по Манычу. В максимум после днего оледенения (27–17 т.л.н.), когда уровень новоэвксинского солоноватоводного озера был на 100 м ниже современного, стоянки позднепалеолитического человека располагались в пределах глубоких долин небольших речек, которые были затоплены в процессе поздненовоэвксинской трансгрессии (17–10 т.л.н.), но хорошо прослеживаются геоморфологически на нынешнем шельфе Черного моря. Это обстоятельство может быть использовано при поиске затопленных позднепалеолитических поселений на шельфе, где, скорее всего, находятся ныне неизвестные свидетельства перехода позднепалеолитического человека от охоты на крупных животных к охоте на небольших нестадных животных в северо западном Причерноморье Начало средиземноморской трансгрессии и миграции средиземноморской биоты произошли около 9,5 т. л. н. Развитие трансгрессии и мигация фауны имели возвратно-поступательном характер и происходили в течение шести трансгрессивно-регресивных стадий. Мезолитические стоянки продолжали располагаться вдоль речных долин и несут следы перехода от охоты до сбора съедобных растений. Никаких признаков катастрофического затопления Черного моря в раннем голоцене не обнаружено.

У статті рщзглядаються еволюція та взаємозв’язок природного середовища і давньої людини в Північно-Західному Причорномор’ї в пізньому плейстоцені та голоцені. Встановлено, що протягом останніх 30 тис. років рівень Чорного моря коливався в осциляційному, або зворотно поступальному режимі. Швидкий підйом рівня в пізньому плейстоцені підвищив рівень ранньоновоевксинського озера від –100 м до –20 м до початку голоцену, можливо, за рахунок скидання каспійських вод по Маничу. В максимум останнього зледеніння (27–17 тис. років тому), коли рівень новоевксинського солонуватоводного озера був на 100 м нижче сучасного, стоянки пізньопалеолітичної людини розташовувалися у межах глибоких долин невеликих річок, що були затоплені в процесі пізньоновоевксинської трансгресії (17–10 тис. років тому), але добре простежуються геоморфологічно на теперішньому шельфі Чорного моря. Ця обставина може бути використана при пошуку затоплених пізньопалеолітичних поселень на шельфі, де, скоріш за все, є досі невідомі свідоцтва переходу пізньопалеолітичної людини від полювання на великих тварин до полювання на невеликих нестадних тварин в Північно-Західному Причорномор’ї. Початок середземноморської трансгресії та міграції середземноморської біоти був близько 9,5 тис. років тому. Розвиток трансгресії та міграція фауни мали зворотно-поступальний характер та відбувалися протягом шести трансгресійно-регресійних стадій. Мезолітичні стоянки продовжували розташовуватися вздовж річкових долин і несуть сліди переходу від полювання до збирання їстівних рослин. Ніяких ознак катастрофічного затоплення Чорного моря в ранньому голоцені не виявлено.

This paper focuses on the study of the evolution and interrelationship of the environment and ancient people in the northwestern part of the Black Sea during the Late Pleistocene and Holocene. It has been determined that during last 30 ka, the Black Sea level fluctuated in an oscillating manner. Quick sea level rise brought the level of the Early Neoeuxinian lake from about 100 m to 20 m, most likely due to the discharge of Caspian water into the Early Neoeuxinan lake through the Manych Outlet. At the Last Glacial Maximum (27 17 ka BP), when the level of the Early Neoeuxinian lake was 100 m below present, Late Paleolithic sites were located within the deep valleys of small rivers. These valleys were flooded in the course of the Late Neoeuxinian transgression (17 10 ka BP), however, they are well expressed geomorphologically and can be easily traced on the present Black Sea shelf. This topographic information can be used to search for submerged Late Paleolithic sites on the shelf, thereby helping to locate evidence for the transition among ancient human groups from hunting large herd animals to small non gregarious species. The beginning of the Mediterranean transgression occurred around 9.5 ka BP. Both the transgression and faunal migration occurred over the course of six transgressive regressive stages. Mesolithic sites continued to be located along river valleys; they bear some evidence of the transition from hunting to gathering of edible plants. No signs of catastrophic flooding of the Black Sea in the Early Holocene have been found.