Метою статті є спростування тез історика Вадима Ададурова з його монографії, присвяченій інтелектуальній біографії Ілька Борщака, про те, що відомий український дослідник-емігрант
сфальшував джерело – лист французького дипломата Жана Балюза, який у ньому ділиться враженнями про його перебування в Батурині в березні 1704 р. та зустріч із гетьманом Іваном Мазепою.
Завдяки проблемно-аналітичному методу автор ретельно дослідив-осмислив наявний великий
масив джерел, у яких ішлося про поїздку посланця Людовіка ХІV в Україну.
Новизною матеріалу є те, що в ньому вперше подані 14 доказів-аргументів, які піддають сумніву оголошення оприлюдненого І. Борщаком листа французького дипломата фальсифікатом, художньою комбінацією фактів таким чином, аби показати гетьмана І. Мазепу в прикрашено-позитивному світлі.
Подані у статті факти не тільки підтверджують зміст нотаток Ж. Балюза, а й доповнюють
картину його приїзду важливими подробицями контексту подій 1704 р. І. Борщак не міг у 1933 р.
знати про місце перебування гетьмана в Україні, про те, що дипломата супроводжувала почесна
варта. Звістки про це з’явилися пізніше. Згадки Ж. Балюза про голландські газети, портрет султана в гетьманській резиденції, особливості мови співрозмовника теж підтверджуються джерелами, опублікованими після смерті публікатора документа.
Висновки. Історик І. Борщак не вигадав, а оприлюднив переклад листа Ж. Балюза, текст якого
він бачив та опрацьовував. Сумніви В. Ададурова щодо наявності в реальності такого джерела
ґрунтуються в першу чергу на тому, що він не знайшов нічого подібного за вказаним публікатором
посиланням. Проте це сталося найпевніше через помилку редакції або архівіста при записі шифру
документа, що, на жаль, трапляється у практиці дослідників, або у зв’язку з приховуванням першовідкривачем місцезнаходження цінного листа від недобросовісних конкурентів.
The purpose of the article is to refute the thesis of historian Vadym Adamurov from his monograph on
the intellectual biography of Ilko Borshchak that the famous Ukrainian émigré researcher falsified a source
– a letter from the French diplomat Jean Baluz, who shares his impressions of his stay in Baturyn in
March 1704 and his meeting with Hetman Ivan Mazepa.
Using the problematic-analytical method, the author carefully researched and comprehended the existing
large array of sources that referred to the trip of Louis XIVʼs envoy to Ukraine.
The novelty of the material is that it presents for the first time 14 evidence-arguments that cast doubt
on the declaration of the letter of the French diplomat published by I. Borshchak as a fake, an artistic combination
of facts in such a way as to show Hetman Mazepa in an embellished positive light.
Facts presented in the article not only confirm the content of J. Baluzʼs notes, but also supplement the
picture of his arrival with important details of the context of events of 1704. In 1933, I. Borshchak could
not have known about the Hetmanʼs whereabouts in Ukraine, or that the diplomat was accompanied by an
honour guard. Information about this came later. J. Baluzʼs references to Dutch newspapers, portrait of
sultan in hetmanʼs residence, and peculiarities of the interlocutorʼs language are also confirmed by sources
published after the death of the publisher of the document.
Conclusions. The historian I. Borshchak did not invent, but published a translation of J. Baluzʼs letter,
the text of which he had seen and studied. V. Adadurovʼs doubts about the existence of such a source are
based primarily on the fact that he did not find anything similar at the link provided by the publisher. However,
this was most likely due to an editorial or archivist error in recording the documentʼs cipher, which
unfortunately happens in the practice of researchers, or due to the discovererʼs concealment of the location
of the valuable letter from unscrupulous competitors.
