Мета роботи полягає у виясненні обставин функціонування та ліквідації останніх уніатських
парафій у Волинській області в 1944–1945 рр. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, обʼєктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Індукція та дедукція,
як методи наукового пізнання, дали змогу зробити загальні висновки про стан уніатського руху на
основі сукупності окремих фактів, чи ж пояснити ці факти з огляду на загальні закономірності.
Просопографічний метод допоміг виявити найважливіші деталі біографій уніатських священників.
Наукова новизна роботи полягає в доповненні й уточненні відомостей про обставини ліквідації останніх уніатських парафій Волинської області. Це вдалося завдяки залученню джерел, на які раніше не звертали увагу поодинокі дослідники неоунійного руху на Волині. Проведене дослідження дало
змогу зробити висновки про те, що після повернення радянської влади у Волинській області залишилося функціонувати тільки дві уніатські парафії – в селах Гумнище Берестечківського району
та Гнійне Вербського району. Заснована в 1934 р. парафія в Луцьку, хоча й вказувалася в статистиці Луцької курії, але вже не існувала. Збереження двох названих уніатських осередків стало наслідком ідейної твердості їх настоятелів – священників Маркела Височинського та Кіндрата Лавренчука. Курс на ліквідацію уніатських парафій на Волині влада взяла влітку 1945 р. Він повністю
узгоджувався з процесом воззʼєднання Української Греко-Католицької Церкви із Руською Православною Церквою Московського патріархату, що стартував на Галичині. Формально місіонерською роботою в цьому напрямку займалося духовенство Волинсько-Рівненської православної єпархії під керівництвом єпископа Миколая (Чуфаровського), але його повністю контролювали уповноважені Ради у справах РПЦ та Ради у справах релігійних культів. Попри спротив обох уніатських
священників, у грудні 1945 р. вказані парафії були возз’єднанні з РПЦ МП.
The purpose of the research is to clarify the circumstances of the functioning and liquidation of the last
Uniate parishes in Volyn region in 1944–1945. The research methodology is based on principles of historicism,
objectivity and critical analysis of source material. Induction and deduction, as methods of scientific
knowledge, made it possible to draw general conclusions about the state of the Uniate movement based
on a set of individual facts, or to explain these facts in terms of general patterns. The prosopographical
method helped to identify the most important details of the biographies of Uniate priests. The scientific novelty of the research is to supplement and clarify information about circumstances of the liquidation of the
last Uniate parishes in the Volyn region. This was possible due to the use of sources that had previously
been ignored by individual researchers of the neo-Union movement in Volyn. The research has led to the
conclusion that after the return of Soviet power, only two Uniate parishes remained in operation in the Volyn
region – in the villages of Humnyshche in Berestechko district and Hniyne in Verbskyi district. The parish
in Lutsk, founded in 1934, although listed in the statistics of the Lutsk curia, no longer existed. The
preservation of the two mentioned Uniate centres was the result of the ideological firmness of their rectors,
priests Markel Vysoczynsky and Kindrat Lavrenchuk. The authorities took a course to eliminate Uniate parishes
in Volyn in the summer of 1945. It was fully consistent with the process of reunification of the Ukrainian
Greek Catholic Church with the Russian Orthodox Church, which had begun in Halychyna. Formally,
the missionary work in this direction was carried out by the clergy of the Volyn-Rivne Orthodox diocese
under the leadership of Bishop Mykola (Chufarovsky), but it was fully controlled by the commissioners of
the Council for the affairs of the Russian Orthodox Church and the Council for religious cults. Despite the
resistance of both Uniate priests, in December 1945 these parishes were reunited with the ROC.
