Православна Церква на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині в 1920–1930-ті рр. переживала процес інституційної розбудови. В суспільстві вирувала «релігійна війна» між греко-католиками та православними, а також відбувалося протистояння двох юрисдикцій: сербської та константинопольської. Усі ці фактори послаблювали та дезорганізовували православний рух. Важливим об’єднавчим фактором виступили братства та товариства, котрі ставили собі за мету нести просвітницьку складову в селянські маси. Мета статті – з’ясувати передумови, зміст та наслідки діяльності православних братств і товариств у визначених хронологічних рамках та географічних межах. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму та об’єктивності. Автор реалізував їх, застосувавши методи аналізу та синтезу, логічний, історико-порівняльний, ретроспективний. Наукова новизна. Вперше проаналізовано утворення та діяльність православних братств і товариств, які діяли на території Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині. Висновки. У 1920–1930-х рр. на Підкарпатській Русі та в Східній Словаччині виникло декілька
православних товариств і братств. Відчутну роль у їхній діяльності відігравали священники та миряни – білоемігранти, котрі опинилися в межах ЧСР та активно влилися в життя православної
Церкви. Братства ставили собі за мету просвітницьку та виховну діяльність, працюючи тісно з
православними парафіями. Більшість товариств і братств так і не змогли розгорнути активну діяльність. Головними причинами цього явища було недостатнє фінансування організацій, які сподівалися лише на членські внески та пожертви благодійників. Однак на цей період православне населення було бідним. Селяни у першу чергу займалися зведенням культових споруд, церковних домів,
опікою над духовенством тощо. Вони не мали вільних коштів та підтримку братств. Священники
також перебували в скрутному матеріальному становищі. До того ж варто наголосити, що більшість братств стояли на русофільських позиціях, ідеалізували минуле Російської імперії, пропагували монархічні настрої серед населення та заперечували його український характер.
In the 1920s and 1930s, the Orthodox Church in Pidkarpatska Rus and Eastern Slovakia went through
the process of institutional development. The society experienced a «religious war» between Greek catholics
and Orthodox christians, as well as a confrontation between two jurisdictions: Serbian and Constantinople.
All these factors weakened and disorganized the Orthodox movement. An important consolidating
factor was brotherhoods and associations that set themselves the goal of bringing the educational component
to peasant masses. The purpose of the article is to find out prerequisites, content and consequences of
activities of Orthodox brotherhoods and societies in the specified chronological framework and geographical
boundaries. The methodological basis of the research is the principles of historicism and objectivity.
The author implemented them by applying methods of analysis and synthesis, logical, historical-comparative,
retrospective. Scientific novelty. For the first time, the formation and activity of Orthodox brotherhoods
and societies that operated on the territory of Pidkarpatska Rus and in Eastern Slovakia was analyzed.
Conclusions. In 1920–1930, a number of Orthodox societies and brotherhoods emerged in Pidkarpatska
Rus and Eastern Slovakia. A significant role in their activities was played by white emigrant priests and
laymen who found themselves within the borders of the Czechoslovak Socialist Republic and actively joined
the life of the Orthodox Church. The brotherhoods set themselves the goal of teaching and educational activities,
working closely with Orthodox parishes. Most societies and fraternities were never able to develop
their activities. Main reasons for this phenomenon were insufficient funding of organizations that relied only
on membership fees and donations from benefactors. However, during this period, the Orthodox population
was poor. Peasants primarily tried to build religious buildings, church houses, care for the clergy, etc.
They did not have free funds and the support of brotherhoods. The clergy was also in a bad position. It should
be emphasized separately that the majority of brotherhoods took Russophile positions, idealized the
past of the Russian empire, promoted monarchical sentiments among the population and denied its Ukrainian
character.
