"Да не зайдеть солнце въ гнѣве вашем…": візія гніву в Києво-Печерському патерику

Abstract

Метою статті є комплексний аналіз візії гніву, притаманної печерській емоційній спільноті та відображеної у тексті Києво-Печерського патерика. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу та узагальнення, класифікації та систематизації, індукції та дедукції, наративного, ретроспективного, історико-порівняльного, історико-хронологічного, історико-системного, термінологічного аналізу, інтерпретаційного, контент-аналізу та методів історії емоцій. Наукова новизна. У статті здійснено першу спробу комплексного аналізу зафіксованої у тексті Києво-Печерського патерика візії гніву печерської спільноти. Висновки. Встановлено 4 актуальні обставини прояву гніву: дії без волі / всупереч волі носія влади (князів, батьків), образа, гріховність, невиправдання очікувань. Повідомлення про гнів засвідчують такі неістинні для печерської спільноти цінності, як власна воля, честь особиста або роду, узгодження дій із волею князя; а також правильний для печерян ідеал святості та благочестя. Як правильний сприймався, очевидно, гнів через гріх та беззаконня. У більшості випадків цей емоційний стан негативно сприймався печерською спільнотою, що узгоджується із християнською традицією. Гнів спричиняли пристрасті егоїзму, марнославства, честолюбства тощо. Він призводив до негативних наслідків. Особливо засуджувалося тривале перебування в гніві, а також священницьке служіння й причащання Святих Дарів у такому негідному стані. В уявленні людини українського Середньовіччя гнів, напевно, був прерогативою Бога. Єдино дозволеним людським гнівом визнавався гнів на гріх. Гнівні емоції співвідносилися з носіями влади, представниками вищих прошарків соціуму. Хоча нерідко гнів пов’язується із ворогами спасіння, вирішальною все ж визнається воля людини. Ліки проти нього – смирення (земний поклон, прохання про прощення).

The purpose of the article is a comprehensive analysis of the vision of anger inherent in the Pechersk emotional community and reflected in the text of the the Kiev-Pechersk Paterikon. The methodology of the study is to apply methods of analysis, synthesis and generalization, classification and systematization, induction and deduction, narrative, retrospective, historical-comparative, historical-chronological, historical- systemic, terminological analysis, interpretive, content analysis and methods of emotional history. Scientific novelty. The article makes the first attempt at a comprehensive analysis of the vision of anger of the Pechersk community recorded in the text of the Kiev-Pechersk Paterikon. Conclusions. 4 actual circumstances of the manifestation of anger have been established: actions without will/against the will of the bearer of power (princes, parents); insult; sinfulness; failure to meet expectations. Reports of anger testify to such false values for the Pechersk community as oneʼs own will, personal or family honor, the alignment of actions with the will of the prince; as well as the correct ideal of holiness and piety for the Pechersk fathers. Obviously, anger due to sin and lawlessness was perceived as correct. In most cases, this emotional state was negatively perceived by cave community, which is consistent with the Christian tradition. Anger was caused by the passions of selfishness, vanity, ambition, etc. It led to negative consequences. Especially condemned was a long stay in anger, as well as priestly service and communion of the Holy Gifts in such an unworthy state. In the minds of Ukrainian medievalists, anger was probably the prerogative of God. The only permitted human anger was anger at sin. Angry emotions were associated with bearers of power, representatives of the higher strata of society. Although anger is often associated with the enemies of salvation, the will of a person is still recognized as decisive. The medicine against it is humility (bowing to the ground, asking for forgiveness).