Мета роботи полягає в аналізі біографії священника Олексія Пелипенка, який був одним із організаторів неоунійного руху на Волині в міжвоєнний період. Дослідження покликане з’ясувати, яку
роль ця особа зіграла в розвитку неоунії, а також виявити причини її виїзду з Волині. Методологія
дослідження спирається на принципи історизму, об’єктивності та критичного аналізу джерельного матеріалу. Дослідити архівні джерела дало можливість застосування загальнонаукових (аналізу
і синтезу, порівняння, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, історичної реконструкції, історико-генетичного, біографічного) методів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було впорядковано біографію О. Пелипенка. При цьому з’ясовано обставини
його життя до призначення наприкінці 1922 р. на одну з волинських парафій й уточнено біографічні дані після виїзду з Волині. Висновки. Хоча О. Пелипенко походив із селянської сім’ї Подільської
губернії, його навчання в ряді освітніх закладів переконує в ерудованості цієї особи. Різноплановість навчальних закладів, вибір церковної кар’єри людиною селянського походження, згода на служіння в непростих умовах уніатського середовища і на фронті, навчання на економічному факультеті вже після духовної висвяти – усе це свідчить про тривалі пошуки О. Пелипенком свого місця в
житті. Не припинилися ці пошуки й пізніше, коли священник заявив про прийняття унії, адже через
тридцять років він знову повернувся до православ’я. Аналіз вчинків О. Пелипенка змушує констатувати, що ними керувала не духовна складова, а матеріальні розрахунки, які й спонукали священника
підпорядкуватися католицькому біскупу та зайнятися пропагуванням неоунії. Якраз через це унійна
місія О. Пелипенка й виявилася неуспішною, адже у волинського населення не викликала довіри проповідь особи, яка ославила себе аморальною поведінкою.
The purpose of the work is to analyse the biography of the priest Oleksiy Pelypenko, who was one of
the organizers of the neo-Union movement in Volyn during the interwar period. The research is designed to
find out what role this person played in the development of the neo-Union, as well as to find out the
reasons for his moving from Volyn. The research methodology is based on the principles of historicism,
objectivity and critical analysis of source material. The use of general scientific (analysis and synthesis,
comparison, generalization) and special-historical (problematic-chronological, historical reconstruction,
historical-genetic, biographical) methods made possible to investigate archival sources. The scientific
novelty of the work lies in the fact that of O. Pelypenko’s biography was arranged for the first time. At the
same time, the circumstances of his life before his appointment at the end of 1922 to one of the Volyn parishes
were clarified, and the biographical data after he left Volyn were refind. Conclusions. Although
O. Pelypenko came from a peasant family of the Podilsk province, his education in a number of educational
institutions convinces of this person erudition. The diversity of educational institutions, the choice of a
church career by a person of peasant origin, the agreement to serve in the difficult conditions of the Uniate
environment and at the front, studying at the faculty of economics already after spiritual ordination – all
this testifies about O. Pelypenkoʼs long search for his place in life. These searches did not stop even later,
when the priest announced his acceptance of the Union, because thirty years later he again returned to
Orthodoxy. The analysis of O. Pelypenkoʼs actions makes us to state that they were not guided by a spiritual
component, but by material calculations, which prompted the priest to submit to the Catholic bishop and
engage in the promotion of neo-Unia. It is precisely because of this O. Pelypenkoʼs Union mission turned
out to be unsuccessful, because the people of Volyn did not trust the preaching of a person who glorified
himself with immoral behaviour.
