The present contribution introduces the most recent results
of the research by a Ukrainian-German collaborative
project which has been working in Olbia Pontica
since 2014. It discusses an updated reconstruction of
the urban planning developments in the 6th/5th centuries
BC, which accounts for the new archaeological state of
knowledge. Thereby, the academic focus is on the sacral
topography of Olbia, which impressively indicates a
comprehensive planning concept in the urbanisation process
of the Milesian colony in the Late Archaic period.
У статті представлені результати останніх досліджень спільного українсько-німецького проєкту, що триває з 2014 р. у
т. зв. передмісті давньогрецької колонії Ольвія Понтійська. Спочатку на першому плані були питання про зовнішній
вигляд передмістя, а також визначення його хронологічних рамок. Після семи років ефективної дослідницької діяльності
вже можна відповісти в цілому на фундаментальні питання про розвиток Ольвії в архаїчно-класичний період і генезис цієї
грецької колонії. Запропоновано нову фазову модель міського розвитку в архаїчний період, яку поділено на три основні
етапи. Якщо фаза заснування (близько 620—580 рр. до н.е.) і фаза консолідації (близько 580—525/500 рр. до н.е.) значною
мірою узгоджуються із запропонованими до цього часу концепціями, то фаза урбанізаційного процесу (525—500/490 рр.
до н.е.) здебільшого базується на основі новітніх досліджень. Процес створення міста в пізньоархаїчний період був зумовлений давньою просторовою традицією, центральним елементом якої є планування забудови, що визначалась сакральною
топографією. Завдяки цілеспрямованому розташуванню давніх святилищ на запланованих кордонах поселення міська громада була, так би мовити, поставлена під божественний захист, таким чином, було гарантовано її процвітання. Разом із
численними знахідками з грецьких апойкій Великої Греції цей феномен, притаманний для генезису стародавніх колоній,
також продемонстрований на берегах Понту Евксинського і зрештою, навіть потрапив у теоретичні твори Платона про
заснування ідеального поліса (Plat. Leg.778c). Нові археологічні знахідки також чітко доводять, що забудова на захід від
центральної частини міста не була проастеоном (передмістям) у сенсі античної традиції. Навпаки, відповідна територія з
самого початку була функціонально інтегрована в концепцію розвитку архаїчно-класичної доби, тому українсько-німецька
дослідницька група пропонує надалі використовувати термін «Західний район» для цієї античної території.