Анотація:
Лазар Мойсейович Славін народився 11 червня 1906 р. у м. Вітебську (Білорусія) у незаможній єврейській родині. 3 13 років йому довелося підробляти на залізниці і вчитись у школі. Закінчивши в 1928 р. Ленінградський університет, він здобув рідкісну спеціальність археолога-антикознавця. Його вчителями були видатні вчені — Б.В. Фармаковський, С.О. Жебельов,
О.Ф. Вальдгауер, Б.Л. Богаєвський та ін., що, звичайно, наклало особливий відбиток на ставлення до наукової праці.
У 1938 р. його було відряджено в Україну, до Києва для роботи у нещодавно створеному Інституті археології. З цього часу чітко визначаються основні напрямки його діяльності: науково-організаційна, педагогічна, археологічна та науково-творча.
Важливою віхою в житті і діяльності Л.М. Славіна була Ольвія, дослідженню якої він присвятив більшу частину свого життя. З 1926 р. він працював в Ольвійській експедиції, а з 1936 по 1971 р. очолював її, продовжуючи справу свого видатного вчителя Б.В. Фармаковського, вдосконалюючи його методику та поглиблюючи знання про цей найвизначніший у Північно-Західному Причорномор’ї поліс. Значну кількість наукових праць Л.М. Славіна присвячено різним відкриттям в Ольвії, узагальнюючим нарисам з її історії, економіки і культури, путівникам по Ольвії тощо. Найважливішою з його науково-теоретичних розробок є історична періодизація Ольвії.На підставі комплексного вивчення різноманітних матеріалів, у тому числі значною мірою археологічних, ним виділено п’ять головних періодів історичного розвитку Ольвії.
Помітне місце в його науковій творчості посідають спеціальні нариси про різні види образотворчого і прикладного мистецтва північнопонтійських міст.
Л.М. Славін як визначний дослідник Ольвії та античної культури назавжди увійшов в історію антикознавства. З його ім’ям пов’язаний багаторічний розвиток вітчизняної античної археології як окремої галузі цієї науки. Працю вченого, невтомного археолога і педагога, доброзичливого і щедрого наставника, продовжують учні Л.М. Славіна та учні його учнів.