Specifics of Trade-Economic Relations Within the North-Western Black Sea Region in the Antiquity

Abstract

In the article the specifics of coins circulation and the role of money in the trade-economic relations in the North-Western Black Sea Region in the antiquity are analyzed. Some coins distinctions in the ancient Greek period and Roman time are noted.

Статистика нумізматичних знахідок на археологічних пам’ятках Північно-Західного Причорномор’я (Рис. 1) античного періоду (Рис. 2) дозволяє зробити висновок, згідно з яким протягом майже всієї цієї епохи грошового обігу в регіоні практично не існувало. Якщо не брати до уваги полісні центри (Тіра, Никоній), то на всіх інших поселеннях число монетних знахідок мінімальне — найчастіше, 1—2 монети. Подібна ситуація характерна не тільки для поселень далекого Барбарикума, але навіть для тих населених пунктів, які знаходилися в безпосередній близькості до полісу і входили в його сільську округу. Причому, сільські поселення округи Никонія і Тіри, де були виявлені монети, складають мізерно мале число (Рис. 2). Відносно велике число монет знайдено в Кошарах. Всі вони викарбувані в Ольвії. Даний феномен пояснюється по-перше, суто аграрною господарською орієнтацією цього селища, а, по-друге, його приналежністю до ольвійського полісу. Разом з тим, в регіоні відомі знахідки щодо великих монетних скарбів, а також скарбів, змішаного, монетноречового типу. Цікаво, що всі вони датуються доримським часом. І, приблизно половина з них пов’язується з конкретною історичною подією — походом Зопіріона. Незважаючи на те, що до цих пір існує думка згідно з яким, грошові скарби можуть бути використані як доказ розвитку товарно-грошових відносин, все ж слід визнати, що в даному випадку, швидше можна стверджувати зворотне. Всі монети входили до складу цих скарбів були зроблені з дорогоцінних металів. І, таким чином, ці збори представляли собою по суті зібрання скарбів, або свого роду валютний депозитарій, який можна було використовувати для конвертації і грошових операцій тільки у великому античному центрі. Про початок повноцінного грошового обігу в північно-західному Причорномор’ї можна говорити тільки стосовно пізнього античного періоду, не раніше IV ст. до н. е.

Статистика нумизматических находок на археологических памятниках Северо-Западного Причерноморья (Рис. 1) античного периода (Pис. 2) позволяет сделать вывод, согласно которому на протяжении почти всей этой эпохи денежного обращения в регионе практически не существовало. Если не принимать во внимание полисные центры (Тира, Никоний), то на всех остальных поселениях число монетных находок минимальное — чаще всего, 1—2 монеты. Подобная ситуация характерна не только для поселений дальнего Барбарикума, но даже для тех населённых пунктов, которые находились в непосредственной близости к полису и входили в его сельскую округу. Причём, сельские поселения округи Никония и Тиры, где были обнаружены монеты, составляют ничтожно малое число (Рис. 2). Относительно большое число монет найдено в Кошарах. Все они отчеканены в Ольвии. Данный феномен объясняется, во-первых, сугубо аграрной хозяйственной ориентацией этого поселка, а, вовторых, его принадлежностью к ольвийскому полису. Вместе с тем, в регионе известны находки относительно крупных монетных кладов, а также кладов, смешанного, монетно-вещевого типа. Любопытно, что все они датируются доримским временем. И, примерно половина из них связывается с конкретным историческим событием – походом Зопириона. Несмотря на то, что до сих пор бытует мнение согласно которому, денежные клады могут быть использованы как доказательство развития товарно-денежных отношений, всё же следует признать, что в данном случае, скорее можно утверждать обратное. Все монеты, входившие в состав этих кладов, были сделаны из драгоценных металлов. И, таким образом, эти собрания представляли собой по сути собрания сокровищ, или своего рода валютный депозитарий, который можно было использовать для конвертации и денежных операций только в крупном античном центре. О начале полноценного денежного обращения в Северо-Западном Причерноморье можно говорить только применительно к позднему античному периоду, не ранее IV в. до н. э.