Повоєнне відродження України визначатиметься набором параметрів, серед яких важливе місце посідає соціально-трудова сфера. Справедлива збалансованість прав і реальних можливостей роботодавців і найманих працівників має забезпечити ефективність каналів соціальної мобільності, нагромадження людського та соціального капіталу. Мета статті – визначити вимоги й обґрунтувати можливості забезпечення трудового розвитку на засадах збалансованості та стійкості в умовах повоєнної розбудови України.
Соціально-трудовий розвиток інтерпретується як процес трансформації та адаптації інститутів соціально-трудової сфери, її суб’єктів, а також соціально-трудових відносин між ними та з іншими зацікавленими сторонами, у результаті чого набуваються якості, адекватні викликам зовнішнього та внутрішнього середовища. Встановлено, що нинішня державна політика у сфері праці в Україні ґрунтується на ідеології неолібералізму, переважно відображає інтереси роботодавців й істотно обмежує права працівників, що посилює ризики руйнування усталених інститутів соціально-трудових відносин, має негативні соціальні наслідки. Аргументовано необхідність орієнтації державної політики на принципи гідної праці, концепт якої має бути розширений з урахуванням нових процесів і явищ, що виникають у соціально-трудовій сфері під впливом цифровізації.
Наголошено, що повоєнна соціально-трудова сфера повинна мати потенціал стійкості, адаптації та функціонування в умовах поновлення воєнного конфлікту. Обґрунтовано, що існуючі моделі забезпечення національної стійкості можуть набути нових якостей з урахуванням здобутків міждисциплінарних досліджень щодо резильєнтності, у яких приділено особливу увагу соціально-поведінковим чинникам розвитку соціально-економічних систем. Проаналізовано наукові підходи до трактування резильєнтності, визначено коло проблем, що потребують подальшого дослідження.
The post-war revival of Ukraine will be determined by a set of parameters, among which an important place belongs to the social and labor sphere. A fair balance of rights and real opportunities of employers and employees should ensure the effectiveness of channels of social mobility, accumulation of human and social capital. The purpose of the article is to determine the requirements and substantiate the possibilities for ensuring labor development on the basis of balance and stability in the conditions of the post-war development of Ukraine.
Social and labor development is interpreted as a process of transformation and adaptation of institutions of the social and labor sphere, its subjects, as well as social and labor relations between them and with other interested parties, as a result of which qualities adequate to the challenges of the external and internal environment are acquired. It was established that the current state policy in the field of labor in Ukraine is based on the ideology of neoliberalism, mainly reflects the interests of employers and significantly limits the rights of employees, which increases the risks of destroying established institutions of social and labor relations, and has negative social consequences. The need to orientate state policy on the principles of decent work, the concept of which should be expanded taking into account new processes and phenomena arising in the social and labor sphere under the influence of digitalization, is argued.
It was emphasized that the post-war social and labor sphere should have the potential of stability, adaptation and functioning in the conditions of renewed military conflict. It was concluded that the existing models of ensuring national stability can acquire new qualities, taking into account the achievements of interdisciplinary research on the issue of resilience, which pay special attention to socio-behavioral factors of the development of socio-economic systems. Scientific approaches to the interpretation of resilience have been analyzed, and a range of problems requiring further research has been identified.
