У статті проаналізовано кодифікаційні праці А. Кримського в контексті лінгвістичної спадщини українських мовознавців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуалізовано теоретичні й практичні проблеми формування літературного стандарту
у зв’язку з тенденціями прескриптивної норми, з’ясовано засади наукового доведення в граматиці історичної давності,
самобутності фонетичної, лексичної і морфологічної систем
української мови, свідчення її власного шляху становлення, діалектного розмаїття і масштабів функціонування. Зауважено, що джерельною базою кодифікаційних кодексів були мова
письменників, етнографічні джерела, публіцистична практика в проєкції на живу народну мову. Підсумовано, що тенденції
внормування залежали від суспільно-політичних умов, необхідності обґрунтування окремого статусу української мови, виведення її на новий культурний рівень і виявлялися в активізації
власних внутрішньомовних ресурсів, фіксації лексико-семантичної, граматичної, функціональної досконалості.
The article analyzes the A. Krymskyi’s codification works in the
context of the linguistic heritage of Ukrainian linguists of the late
XIX – early XX centuries. The formation of Ukrainian educational
institutions prompted linguists to create educational language codes.
And the school was a testing area for newly created prescriptions.
Theoretical and practical problems of formation of literary
standard in connection with tendencies of prescriptive norm
are actualized, bases of scientific proof in grammar of historical
antiquity, originality of phonetic, lexical and morphological
systems of Ukrainian language, evidence of its own way of
formation, dialectal variety and scales of functioning are clarified.
The source base of codification codes were the language of writers,
ethnographic sources, journalistic practice in the projection on the
living vernacular. Tendencies of normalization depended on sociopolitical
conditions, the need to justify the status of the Ukrainian
language, bringing it to a new cultural level and manifested
themselves in the activation of their own internal language resources,
fixation of lexical-semantic, grammatical, functional perfection.
This statement was indisputable due to the united normative activity
of many other linguists, who laid the theoretical foundations for the
establishment of the literary norm of the Ukrainian language in all
spheres of public life. Issues of Ukrainian rule-making were raised
in the late XIX – early XX centuries intensified intralinguistic
potential, helped to find acceptable for the whole Ukrainian
space literary samples, outlined trends in language development,
encouraged future generations of linguists to solve theoretical and
practical problems that have not lost their relevance today.
