Константи наукового мислення академіка В.М. Русанівського

Abstract

У статті проаналізовано константи наукового стилю В.М. Русанівського. Праці вченого з граматики, лексикології, лексикографії, орфографії, історії української літературної мови, соціолінгвістики, а також філософії мови, теоретичних і практичних питань славістики, репрезентують рівень розвитку українського мовознавства другої половини ХХ – початку ХХІ ст., засвідчують роль наукового стилю української літературної мови, зокрема виявляють евристичну цінність авторських концепцій як констант наукового стилю В.М. Русанівського. До них уналежнюємо такі авторські концепції: а) репрезентація граматичних категорій дієслова як єдності форми і значення мовної одиниці; б) взаємодія лексичної і граматичної семантики на всіх рівнях мовної структури; в) конструктивна взаємодія функціональних і експресивних стилів в історії літературної мови; г) історія становлення літературної норми української мови; ґ) розвиток української літературної мови в контексті системно-структурних, функціонально-комунікативних і екстралінгвальних чинників.

Rusanivskyi’s scientific works on grammar, lexicology, lexicography, spelling, history of Ukrainian literary language, sociolinguistics, as well as philosophy of language, theoretical and practical issues of Slavic studies represent the level of development of Ukrainian linguistics of the second half of XX – early XXI century. The overarching idea of the author’s research is the search for new aspects of language cognition due to the ontological and epistemological nature of this object. The first studies are devoted to the history of the Ukrainian language, namely the study of grammatical categories of type and time in the Ukrainian language of the XVI – XVII centuries. In the landmark work “Structure of the Ukrainian verb” on a large factual material, the researcher traced the structural changes (variance of the morpheme composition) of verbs in different time sections of the Ukrainian language. The most expressive among the constants of the linguist’s scientific style is attention and constant reference to lexical semantics, to the meaning of a word in a dictionary and in specific texts. The author traces and theoretically substantiates the tendencies of movement in the immanent semantic structure of the vocabulary of each natural language. It is this tendency that explains V.M. Rusanivskyi’s constant appeal to the structural-semantic analysis of T. Shevchenko’s dictionary of language, to the disclosure of the semantic depth of the word in his texts. Without claiming a comprehensive analysis of the constants of Rusanivskyi’s scientific style, we emphasize the heuristic value of the following authorial concepts: a) representation of grammatical categories of verbs as the unity of form and meaning of a language unit; b) the interaction of lexical and grammatical semantics at all levels of language structure; c) constructive interaction of functional and expressive styles in the history of literary language; d) the history of the formation of the literary norm of the Ukrainian language; e) development of the Ukrainian literary language in the context of system-structural, functional-communicative and extralingual factors.