Публічна історія як складова "м’якої сили" у сучасному суспільстві: з досвіду Австралії

Abstract

Мета статті – на прикладі Австралії продемонструвати важливість публічної історії для здійснення «м’якої сили» держави на внутрішньополітичній і міжнародних аренах. Методологія дослідження виходить із потреб оновлення координат наукового пізнання, а відмова від архаїчних елементів радянської доби, таких, як принципи «об’єктивності», «історизму», «системності», дозволяє усвідомити вплив сучасності на методи історичного пошуку. Ідеться про стратегії репрезентації минувшини у форматах публічної історії, версії інструменталізації минулого, аналізується концепція «м’якої сили», роль і вплив медійних заходів, що важливо при формуванні історичної перспективи й контекстуалізації поточних подій та процесів. Наукова новизна. Уперше на прикладі окремої держави розкривається значення публічної/практичної історії в реалізації можливостей «м’якої сили». Висновки. Кожне суспільство потребує зміцнення ідентичності, цінностей, згуртованості. Неабияка роль тут належить публічній історії – складовій «м’якої сили». Діяльність публічних істориків має велике значення для консолідації соціуму, іміджу держави на міжнародній арені, що приносить матеріальні та нематеріальні вигоди. Австралія останніми роками піднялася у світовому рейтинґу «м’якої сили», увійшовши в першу десятку країн-лідерів. Її досвід являє незаперечний інтерес для України. Це не тільки суто теоретичні викладки, але й практичні кроки з інституціалізації, подібні до здійснених в Австралії: заснування центру публічної історії, аналогічної консалтинґової компанії, відповідного часопису, де могли б знайти можливості самореалізації історики та всі зацікавлені особи, збільшуючи тим самим інтелектуальний капітал нашої країни, зміцнюючи її міжнародні позиції.

The purpose of the article is to demonstrate, by the example of Australia, the importance of public history for a state in exerting the “soft power” at the domestic and international political arenas. The methodology of research is based on the principles of historicism and systemic, also interdisciplinary and comparative approaches. Novelty. Unlike many countries, including Australia, Ukraine still has not reached significant development of the field of public / applied history. Likewise, under-utilized are the resources of “soft power” both within the country and abroad. It’s the first time when the meaning of public history for exercising soft power is explained. Conclusions. At the current stage of global development, competition is gaining a cultural / civilizational dimension, whereof historians are most aware. But prevalently they are stuck in the “ivory tower”, though both the society and the government need their cognitive potential, as deeper knowledge and understanding of the past enhances the quality of decision making for today and for tomorrow. At the same time, any society needs reinforcing its identity, values and cohesion. In both cases, a prominent role belongs to pubic history as part of the “soft power”. The activities of public historians is of great importance for consolidating the society and improving a state’s international image, which brings material and non-material benefits. Within recent years, Australia has risen in the World rating of soft power, entering the top ten of leading countries. Its experience presents undoubted interest to others, particularly Ukraine. This constitutes the practical importance of the results of the survey and outlines the prospects of further studies, envisaging not only purely theoretical theses, but also practical steps in institutionalization, similar to those carried out in Australia: founding the Center for Public History, similar analytical companies, and a respective almanac, where historians and all parties interested could find opportunities for fulfilment, thus amassing the intellectual capital of Ukraine and strengthening its international positioning.