Наведено результати переінтерпретації матеріалів досліджень методом ГСЗ по IV геотраверсу на відрізку ПК 295—400 з метою уточнення сейсмічного розрізу в районі Голованівського максимуму сили тяжіння. У товщі земної кори (глибини 2—60 км) були виділені точки дифракції та сейсмічні майданчики,
що дало змогу суттєво уточнити дані про глибинну будову розглянутої ділянки. Уточнено положення в
розрізі Тальнівської зони розломів, завдяки виділенню додаткових точок дифракції та великої кількості коротких відбиттів елементів на глибинах 2—8 км. У центральній частині розрізу (ПК 338—355) елементи
горизонтального і похилого залягання (глибини 2—9 км і 24—44 км) та серія коротких крутонахилених
відбивних елементів (глибини 8—26 км) формують область середовища, яка на глибинах 2—44 км за своїми
характеристиками відрізняється від вмісних порід, що дало можливість простежити лістричну зону
сколювання, яка безперервно простягається з глибини 8 км на ПК 355 до 44 км на ПК 304. На підставі
цього, а також наявних сейсмотомографічних даних висловлено припущення, що Тальнівська зона розломів
простежується до глибин 100—600 км у вигляді межі між блоками з різними швидкостями Vp, ступенями і
розривами в шарі Голіцина—Гейка. З основною частиною Тальнівської зони розломів лістрична зона сколювання з’єднується поблизу денної поверхні. Згідно з наведеною переінтерпретацією даних ГСЗ по IV геотраверсу підвідний канал інтрузивного тіла гіпербазитів досить вузький на глибинах 60—33 км, і тільки
починаючи з глибини 30 км і майже до денної поверхні тіло розширюється до потужності близько 15 км.
Орієнтуючись на область підвищених швидкостей Vp на глибинах 2—33 км, можна припустити, що саме на
цих глибинах вздовж осі центральної частини Голованівської шовної зони розташовано основне тіло
інтрузії гіпербазитів і базит-дунітів, перидотитів, піроксенітів, габро, амфіболітів, густина яких перевищує густину вмісних порід на 0,1—0,22 г/см³.
This work provides the reinterpretation results of the research outcomes with the DSS method on geotraverse
IV on section PK 295-400 in order to clarify a seismic section in the Holovanivsk area of high gravity. A number
of points of diffraction and seismic sites have been identified in Earth’s crust (at a depth of 2-60 km), which
gives an opportunity to considerably specify the data on the deep structure of the studied area. The position in a
section of the Talnivska fault zone is clarified due to the identification of additional points of diffraction and a
large number of short reflective elements at a depth of 2-8 km. In the central part of the section (PK 338-355),
horizontal and inclined elements (at the depths of 2-9 km and 24-44 km) and a series of short steeply inclined
reflective elements (at depths of 8-26 km) form the area of the medium which at the depth of 2-44 km differs in
its characteristics from the host rocks. This allowed tracing the listriс shear zone that stretches continuously
from a depth of 8 km on PK 355 to 44 km on PK 304. All this, as well as available seismotomographic data, allows
us to suppose that the Talnivska fault zone is traced up to depths of 100-600 km as a boundary between
blocks with different Vp velocities and degrees and gaps in the Golitsyn—Geiko layer. The listriс shear zone is
connected to the main part of the Talnivska fault zone near the surface. According to the given re-interpretation
of GSS data on geotraverse IV, the supply channel of the intrusive body of hyperbasites is rather narrow at
depths of 60-33 km, and starting only from depth of 30 km and almost to the surface the body expands up to
15 km in width. Focusing on the area of increased Vp velocities at a depth of 2-33 km, one can assume that the
main intrusive body that consists of hyperbasites and basite-Dunites, peridotites, pyroxenites, gabbro, and
amphibolites, the density of which exceeds the density of rocks by 0.1-0.22 g/cm³, is located at these depths
along the axis of the central part of the Holovanivsk suture zone.
