Мета дослідження – вивчення трансформаційних процесів відносин України та Організації Північноатлантичного договору, тенденцій
складного переходу від співпраці до стратегічного партнерства, динаміки
основних параметрів взаємодії й перспектив у контексті новітнього світоустрою. Методологію праці становить комплекс наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів, а також міждисциплінарний та комплексний підходи до історичного дискурсу українсько-натовських
відносин на основі цілісного використання джерел з означеної проблеми. Наукова новизна. Уперше в українській історіографії порушено та предметно
висвітлено історично-політичний дискурс відносин Україна – НАТО в 1991–2019 рр. як компонент загальноісторичного процесу євроатлантичної інтеґрації й запропоновано авторську періодизацію їх становлення у сучасних
умовах, визначено проблеми та перспективи. Висновки. Доведено, що сучасні відносини України з НАТО, спираючись на ухвалені інституційно-правові
засади, пройшли нелегкий та суперечливий шлях модернізації висхідною траєкторією в рамках програми «Партнерство заради миру», Ради Північноатлантичного співробітництва і Ради євроатлантичного партнерства та
вийшли на якісно новий рівень після підписання Хартії про особливе партнерство між Україною й НАТО, інших форумів співпраці, у форматі яких нагромаджено значний досвід трансформації відносин до узаконення євроатлантичного курсу в Конституції України. Особливе партнерство України та НАТО є надважливою складовою нової архітектури загальноєвропейської
безпеки, відіграє значну роль у посиленні обороноздатності нашої країни, реформуванні безпеки й оборони за стандартами альянсу, здійсненні демократичних реформ, довело свою життєздатність, об’єктивну обґрунтованість
та історичну перспективу, сформувалося в багатоаспектний комплекс
практичного співробітництва заради миру й безпеки на Євроатлантичному просторі.
The purpose of the research is to study the transformational processes
of relations between Ukraine and the North Atlantic Treaty Organization (NATO), the
tendencies of complex transition from cooperation to strategic partnershipas well as
the dynamics of the basic parameters of interaction and prospects in the context of
the latest arrangement of the world order. The methodology of the paper is a set
of scientific principles, general scientific and special historical methods as well as the
interdisciplinary and complex approaches to the Ukraine – NATO relations historical
discourse on the basis of holistic use of sources on this problem. The scientific
novelty. For the first time in the Ukrainian historiography, the historical-and-political
discourse of the relations of Ukraine – NATO in 1991–2019 as a component of the allhistorical
process of Euro-Atlantic integration have been violated and substantively
covered, the author’s periodization of their formation in modern conditions has been
proposed, problems and perspectives have been defined. The Conclusions. The paper
proves that Ukraine’s current relations with NATO, based on the institutional and legal
frameworks, have undergone a difficult and contradictory path of upward trajectory
modernization within the Partnership for Peace Programme, the North Atlantic
Cooperation Council (NACC) and the European-Atlantic Partnership Council (EAPC),
and have reached a new level after the signing of the Charter on a Special Partnership
between Ukraine and NATO, other cooperation forums, in which a considerable
experience of the relations transformation to the Euro-Atlantic course legitimation in
the Constitution of Ukraine has accumulated. The special partnership between Ukraine
and NATO is an important part of the new architecture of the European security, plays
a significant role in enhancing Ukraine’s defence capability, reforming security due
to the Alliance standards, implementing the democratic reforms, proving its viability,
objective validity and historical perspective into a multifaceted complex of practical
cooperation for the sake of peace and security in the Euro-Atlantic area.