Мета дослідження – на основі такого джерела, як місяцеслови,
проаналізувати релігійні культури вірян православної Київської митрополії та українців-уніатів із Речі Посполитої. Наприкінці XVII – на початку
XVIII ст. Київська митрополія зазнала значних територіальних втрат і,
зрештою, була перетворена на одну з єпархій синодальної імперської церкви.
Більшість колишніх православних вірних на теренах Речі Посполитої відтепер належали до унійної конфесії. І православні українці Російської імперії, і
річпосполитські українці-уніати у XVIII ст. стали об’єктами конфесійного
дисциплінування, що, зрештою, мало б витворити дві відмінних релігійних
культури та ідентичності. Нижче проаналізовано успішність згаданого дисциплінування крізь призму церковних календарів. Використано методику й підходи такого напряму нової соціальної історії, як соціорелігійні студії, що
в останні десятиліття надихалися концептом конфесіоналізації (для ранньомодерного часу). Зокрема у статті порушено питання елітного зрізу релігійної культури (приписувані норми та конфесійна «ідеологія»), конфесіоналізації
та дисциплінування. Попри те, що історики вже давно послуговуються місяцесловами як джерелами, календарі XVIII ст. за поодинокими й доволі принагідними згадками не стали поки що підґрунтям для серйозного аналізу. Ті ж
розвідки, де їх усе ж використано, порушують радше питання політики церковної ієрархії та не намагаються підійти до аналізу релігійної культури у широкому порівняльному контексті, що й зумовлює наукову новизну цього дослідження. Висновки. Порівняння київських православних і почаївських унійних календарів кінця XVIII ст. дає змогу стверджувати, що на рівні приписів
релігійні культури українців по обидва боки конфесійного та державного кордону зберігали низку схожих елементів. Проте відмінності, котрі існували, не означали домінування на теренах православної Київської митрополії універсальної синодальної релігійної культури, що її творили в Російській імперії впродовж XVIII ст.
The purpose of this research is to analyze the religious cultures of Kyivan
Orthodox Metropolitanate’s believers and Uniate Ukrainians from Polish-Lithuanian
state basing on examination of Menologions. Kyiv Orthodox Metropolitanate, the large
East-European church province, lost most of its territory during late 17th and early
18th centuries and became at least a one of others eparchies of the imperial synodal
church. Former Orthodox believers living in Polish-Lithuanian Commonwealth
conversed into Uniate confession. Both Orthodox Ukrainians from Russian Empire
and Uniate Ukrainians in Polish Crown came under the press of confessional
disciplining. These confessional formations should have created two different
religious cultures and identifications. Success of mentioned disciplining is examined
in this article through the exploration of the liturgical calendars. We use methods
and approaches that have been put by socio-religious studies. This direction of new
social history was inspired by concept of Confessionalization (for Early Modern time).
Among others the problem of upper level of religious culture (prescribed rules and
confessional "ideology"), confessionalization and disciplining are actualized in the
paper. Despite of the fact that Menologions are used by historians for a long time
as a sources the calendars of 18th centuries do not find a necessary attention. When
researches take ones into consideration they deal more with policy of church hierarchy
and do not examine the religious culture in broad comparative context. This generates
a scholar novelty of the study. Conclusions. The comparison of Kyivan Orthodox
and Pochaiv Uniate Menologions printed in the end of 18th century allows to observe
some common features in religious cultures’ declarations on both sides of confessional
and state border. The existing differences, however, did not mean the domination of
the integrated synodal religious culture being made in Russian Empire during 18th in Kyivan Eparchy.
