Как Прохор-Лебядник киевлян накормил. Слово 31-е Киево-Печерского патерика как источник по истории средневековой Руси и ее материальной культуре

Abstract

Аналізуються свідчення матеріальної культури та політичної історії Східної Європи кінця XI ст., збережені в Києво-Печерському Патерику XI–XIII ст., конкретно, в Слові 31-му, присвяченому преподобному Прохору. Згадані тут як чуда виготовлення “солодкого” хліба з лободи та солі з попелу віднаходять своє пояснення у сільському побуті Східної Європи. Елемент чудесного, засвоєний цим побутовим явищем, пов’язаний не тільки з логікою агіографічного жанру, а й відмінностями міської й сільської середньовічної культури, до яких належали, відповідно автор Патерика й преподобний Прохор. На основі аналізу середньовічних текстів і новгородських берестяних грамот вираховується вага згаданої у Патерику головажні як міри твердих тіл, вживаної на Русі в Середньовіччі та в Україні аж до Нового часу, – 75 гр. Водночас доводиться ідентичність таких середньовічних мір ваги, як берковець та віз, які дорівнюють 163,8 кг. Слово про преподобного Прохора включає унікальні деталі громадянської війни в Київській Русі 1096–1101 рр. та її сприйняття київським суспільством. Літопис і традиційна українська й російська історіографії бачили тут боротьбу за вотчини між різними гілками Рюриковичів. Об’єктивний аналіз середньовічних текстів дає змогу стверджувати, що рішення про вотчину, прийняті на Любецькому з’їзді в 1097 р., стосувалися тільки Руської землі в Середньому Подніпров’ї. Решту князів боролися за права влади в містах на торгових шляхах, що давало їм право на входження до “союзу архонтів” Руської землі – політичної структури, нав’язаної Східній Європі Візантією, і право на участь (“причастя”) в політичному житті цього політичного утворення. Ця структура лише згодом прибрала форми родового співволодіння і неспівставна з європейським corpus fratrum. Джерела свідчать про архаїчну систему влади на Русі того часу, де домінували ціннісні орієнтації, складені в X ст., а економіка продовжувала базуватися на контролі над далекою торгівлею. Зроблено висновок про важливість Патерика як джерела знань з історії й археології Східної Європи.

The article analyzes the evidences of material culture and political history of Eastern Europe at the end of the 11th century, preserved in the Kiev Pechersk Patericon, the Slavonic hagiographic text of the 11th-13th century. For example, the Life of Saint Prochor mentions the breadmaking of ‘sweet’ bread from quinoa (Atriplex hortensis or Chenopodium album) and production of salt from ashes as miracles. The both phenomena find their explanation in the rural culture of Eastern Europe, where such archaic practices are well known until today. The elements of miracles added to these phenomena of everyday culture might be explained by the logic of the hagiographic genre as well as by the differences between urban and rural medieval culture, to which belonged respectively the author of the Patericon and Saint Prochor. On the basis of the analysis of medieval texts and birch bark documents from Novgorod, the weight of the golovazhnia (caput salis, galwage) mentioned to in the Patericon - the measure of weight, used in Rus’ in the Middle Ages and in Ukraine till the Modern Period is calculated as circa 75 gr. The author argues the identity of such measures of weight as berkovets (Berkowitz or Schiffspfund of Germen medieval texts) and voz (cartful or currus), equal to 163,8 kg. The Life of Saint Prochor includes unique details of the civil war in Kievan Rus’ in 1096-1101 AD and its perception in the contemporary Kievan society. The chronicles and Ukrainian and Russian historiography regard the war as struggle for the patrimonies (otchiny) between different braches of the Ryurikids dynasty. However, the objective analysis of medieval texts allows us to assert that the decisions on the hereditary possession adopted at the Council of Liubech in 1097 AD dealt only with the Rus’ Land in the Middle Dnieper area. Other princes fought for the rights of possession of administrative centers (grady) on the main commercial routes, which gave them the right to participate in the “union of archontes” of the Rus’ Land – the political structure imposed on Eastern Europe by Byzantine Empire in the treaties of the 10th century and to “have a part” (chast’, prichastie) in political life of this territorial and social unity. This structure only later took the form of clannish sovereignty or co-ownership of the Rus’ Land. This system of power can not be compared to the European corpus fratrum. The analysis of written sources testifies to the existence of the archaic system of political power in the 11th century Rus’ with domination of value orientations of previous period. Its economy continued to be based on the control over long-distance trade. We can conclude that after 200 years of the study, the Patericon remains to be an important source of modern knowledge on the history and archeology of Eastern Europe.