Вступ. Наукове обґрунтування оновлених інституціональних засад об'єднання держав Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) у контексті поступового її перетворення на багатосторонню інтеграційну
структуру є актуальним питанням сьогодення, оскільки в умовах нової реальності спостерігаються загрозливі тенденції порушення ринкової рівноваги внаслідок геополітичних чинників, посилення ризиків дестабілізації в просторі
господарської діяльності.
Проблематика. Сучасний стан гібридного світоустрою супроводжується перебудовою міжнародних, державних
і суспільних інститутів. Прояви невизначеності, конфліктні взаємовідносини у країнах Причорномор'я ускладнюють
проведення євроінтеграційних реформ, спрямованих на підтримку сталого розвитку.
Мета. Ідентифікувати найсуттєвіші напрями необхідних суспільних перетворень в країнах ОЧЕС з урахуванням
незалежності інтересів націй щодо можливих зовнішніх і внутрішніх загроз та впливів. В економічному аспекті насамперед ідеться про забезпечення зайнятості, платоспроможності учасників контрактних відносин тощо.
Матеріали й методи. Для аналізу використано системний підхід, послідовна обробка взаємопов'язаних трендів
статистичних індексів, методи ситуаційного аналізу та синтезу.
Результати. Розкрито шляхи зміцнення протидії дестабілізації економіки регіону. З урахуванням його стратегічної ролі запропоновано зосередитися на проблемах формування майбутнього, з огляду на принцип скоординованості сценаріїв та дій країн ОЧЕС.
Висновки. Співпраця глобальних і регіональних гравців, спрямована на формування спільного стратегічного мислення, повинна фокусуватися на пошуку коштів та інструментів для перетворення Чорного моря із зони конфронтації на простір для мирної конвергенції цінностей цивілізації. Послідовні заходи щодо зниження територіальної напруженості варто гармонізувати з порівняно невисокими темпами сприйняття суспільствами потреби в сумісних
реформах для реалізації цілей сталого розвитку.
Introduction. The scientific substantiation of the updated institutional framework for the interaction of the countries of
the Black Sea Economic Cooperation Organization (BSEC) in the context of its gradual transformation into a multilateral
integration structure is an urgent issue of today, since in the new reality there are threatening tendencies of market imbalances
due to geopolitical factors, higher destabilization risks in the economic activity space.
Problem Statement. The current state of the hybrid world order is accompanied by restructuring international, state and
social institutions. Manifestations of uncertainty, conflicting relationships in the Black Sea countries complicate the implementation
of European integration reforms aimed at supporting sustainable development.
Purpose. To Identify the most urgent areas of necessary social transformations in the BSEC countries, taking into account
sovereign interests regarding possible external and internal threats and impacts. The economic sphere primarily involves
such issues as ensuring employment, solvency of participants in contractual relations, etc.
Materials and Methods. The systematic approach, sequential processing of interconnected trends of statistical indices
and methods of situational analysis and synthesis are used for the analysis.
Results. The ways of strengthening counteraction to the destabilization of region's economy are shown. Considering its
strategic role, it has been proposed to focus on the issues of shaping the future, taking into account the principle of the
coordination of scenarios and actions of the BSEC countries.
Conclusions. Collaboration of global and regional players aimed at common strategic thinking, must be focused on
finding the means and tools to transform the Black Sea from the zone of confrontation into the space for the peaceful
convergence of the values of civilization. It is worth harmonizing consistent efforts aimed at reducing territorial tensions
with the comparatively low rates of societies’ perception of the need for appropriate reforms on implementing the sustainable
development goals.
Введение. Научное обоснование обновленных институциональных основ объединения государств Организации
Черноморского экономического сотрудничества (ОЧЭС) в контексте постепенного ее превращения в многостороннюю интеграционную структуру является актуальным вопросом настоящего времени, поскольку в условиях новой
реальности наблюдаются угрожающие тенденции нарушения рыночного равновесия вследствие геополитических
факторов, усиление рисков дестабилизации в пространстве хозяйственной деятельности.
Проблематика. Современное состояние гибридного мироустройства сопровождается перестройкой международных, государственных и общественных институтов. Проявления неопределенности, конфликтные взаимоотношения
в странах Причерноморья затрудняют проведение евроинтеграционных реформ, направленных на поддержку устойчивого развития.
Цель. Идентифицировать наиболее существенные направления необходимых общественных преобразований в
странах ОЧЭС с учетом независимости интересов наций по отношению к возможным внешним и внутренним угрозам и влияниям. В экономическом аспекте, прежде всего, речь идет об обеспечении занятости, платежеспособности
участников контрактных отношений и т. п.
Материалы и методы. Для анализа использованы системный подход, последовательная обработка взаимосвязанных трендов статистических индексов, методы ситуационного анализа и синтеза.
Результаты. Раскрыты пути укрепления противодействия дестабилизации экономики региона. С учетом его стратегической роли предложено сосредоточиться на проблемах формирования будущего, учитывая принцип скоординированности сценариев и действий стран ОЧЭС.
Выводы. Сотрудничество глобальных и региональных игроков, направленное на формирование общего стратегического мышления, должно фокусироваться на поиске средств и инструментов для преобразования Черного моря из
зоны конфронтации в пространство для мирной конвергенции ценностей цивилизации. Последовательные меры по
снижению территориальной напряженности стоит гармонизировать со сравнительно невысокими темпами восприятия обществами потребности в совместных реформах для реализации целей устойчивого развития.
