Исследуется изменение пластичности и микроструктуры жаропрочной инструментальной стали при мартенситном превращении. Образцы подвергались аустенитизации и закалке на воздухе. В процессе охлаждения их нагружали статическим изгибом с номинальным напряжением 100 МПа по трем схемам: статический изгиб образцов после их изъятия из печи, при этом отмечались деформация исходного аустенита и формирование мартенсита под нагрузкой; изгиб после начала мартенситного превращения с деформацией мартенсита; разгрузка с момента начала мартенситного превращения с преобладающей деформацией аустенита, при этом измерялась деформация при разгрузке. При охлаждении образцов до комнатной температуры измерялась величина их пластического прогиба. Показано, что мартенситное превращение характеризуется существенным повышением пластичности. Различное влияние на мартенситное превращение растягивающих и сжимающих напряжений оценивалось путем измерения деформации образцов при разгрузке. Микроструктура растянутых и сжатых поверхностей образцов исследовалась методами рентгеновской дифрактометрии, электронной микроскопии и электронно-дисперсионной спектроскопии.
Досліджується зміна пластичності та мікроструктури жароміцної інструментальної сталі при мартенситному перетворенні. Зразки піддавали астенітизації та закалюванню на повітрі. У процесі охолодження їх навантажували статичним згином із номінальним напруженням 100 МПа за трьома схемами: статичний згин зразків після їх вилучення з печі, при цьому відмічались деформація початкового аустеніту і формування мартенситу під дією навантаження; згин після початку мартенситного перетворення з деформацією мартенситу; розвантаження з моменту початку мартенситного перетворення з переважаючою деформацією аустеніту, при цьому вимірювалась деформація при розвантаженні. При охолодженні зразків до кімнатної температури вимірювалась величина їх пластичного прогину. Показано, що мартенситне перетворення характеризується суттєвим підвищенням пластичності. Різний вплив на мартенситне перетворення розтяжних і стискальних напружень оцінювали шляхом вимірювання деформації зразків при розвантаженні. Мікроструктура розтягнутих і стиснутих поверхностей зразків досліджувалась методами рентгенівської дифрактометр ії, електронної мікроскопії і електронно-дисперсійної спектроскопії.