Стаття присвячена американо-російським взаєминам у пост-біполярну епоху. Розглядаючи владно-силові чинники системних суперечностей та співвідношення тенденцій співпраці і суперництва у відносинах США і Росії, автор аналізує російську зовнішньополітичну стратегію, спрямовану на розхитування і демонтаж однополюсної американоцентричної моделі міжнародних відносин. У висновках зазначається, що попри певне пом’якшення загальної атмосфери американо-російських відносин, їх характерною ознакою і надалі залишатиметься стан асиметричного суперництва.
Статья посвящена американо-российским отношениям в пост-биполярную эпоху. Рассматривая силовые факторы системных противоречий и соотношение тенденций сотрудничества и соперничества в отношениях США и России, автор анализирует российскую внешнеполитическую стратегию, направленную на расшатывание и демонтаж однополюсной американоцентрической модели международных отношений. В выводах отмечается, что несмотря на определенное улучшение общей атмосферы американо-российских отношений, их характерным признаком и далее будет оставаться состояние ассиметричного соперничества.
The article deals with American–Russia relations in a post-bipolar epoch. Systems contradictions determined by power aspects of cooperation and contest in the relations between the United States and Russia are regarded. The Russian foreign policy behavior aimed at dismantling of unipolar world system headed by the United States is analyzed. It is proved that despite of some improvements in American–Russian relations they still should be treated as competitive ones.