Оприявнюючи незриме, проговорюючи невимовне: категорія травми в об'єктиві сучасних досліджень

Abstract

У статті проаналізовано проблему репрезентації, літературний і культурний контексти травми як однієї з центральних категорій у сучасній літературній антропології. Зосереджено увагу на питаннях про роль свідка та функцію свідчення у процесі дослідження травми. До аналізу залучено праці дослідників, які репрезентують студії травми як автономний розділ сучасної гуманітаристики, заснований на результатах психоаналітичних спостережень.

The paper analyzes the problem of representation, the literary and cultural contexts of the category of trauma as one of the central ones in contemporary literary anthropology. The focus is on question about the role of the witness and the function of testimony in the process of researching trauma. The author analyzes the works of the scholars who represent trauma studies as an autonomous direction, based on the results of psychoanalytic researches.

В статье проанализированы проблема репрезентации, литературный и культурный контексты травмы как одной из центральных категорий в современной литературной антропологии. Сосредоточено внимание на вопросах о роли свидетеля и функции свидетельства в процессе исследования травмы. К анализу привлечены исследованиях ученых, представляющих студии травмы как автономное направление современной гуманитаристики, основанное на результатах психоаналитических исследований.