Новела "Море" ("Квіти в темній кімнаті") О.Лишеги як втілення архетипу самості

Abstract

Статтю присвячено психоаналітичній інтерпретації новели “Море” (уперше опублікованій під заголовком “Квіти в темній кімнаті”) О. Лишеги, відповідно до концепції про колективне несвідоме К. Ґ. Юнга. Твір мислиться як утілення архетипу Самості, своєрідна словесна мандала, що має символічні “верх” і “низ” – два протилежні часопростори, які розгортаються навколо головних образів “дому” й “хатки”. Названі образи розглянуто як модифікацію архетипів Персони (Маски) і Тіні.

The article provides psycho-analytical interpretation of the short story by Oleh Lysheha “The Sea” (first published under the title “Flowers in a dark room”) in accordance with the Jung’s conception of the collective unconscious. The piece is treated as a reflection of the archetype of the Self, a mandala of words, which has symbolical ‘upper’ and ‘lower’ parts – two opposite chronotopes with the central images of ‘a house on a stone platform’ and ‘a mountain cottage’. The images are treated as having some features of the Mask and the Shadow archetypes.

Статья посвящена психоаналитической интерпретации новеллы “Море” (впервые опубликованной под заголовком “Цветы в темной комнате” ) О. Лишеги , согласно концепции о коллективном бессознательном К. Г. Юнга. Произведение мыслится как воплощение архетипа Самости, своеобразная словесная мандала, которая воплощает символические “верх” и “низ” – два противоположных пространства, которые разворачиваются вокруг главных образов “ дома” и “домика”. Названные образы рассмотрены как модификацию архетипов Персоны ( Маски ) и Тени.