The effect of antiviral substance 6-(2-morpholin-4-yl-ethyl)-6H-indolo [2,3-b]quinoxaline upon biomarkers of inflammation

Abstract

Aim. To investigate changes in pro-inflammatory status of laboratory rats after introduction of antiviral substances with interferon-inducing action: 6-(2-morpholin-4-yl-ethyl)-6H-indolo[2,3-b]quinoxaline and tilorone. Methods. MCP-1 content, blood leukocyte counts and functional activity of phagocytes were measures using flow cytometry techniques. Complement content was determined in microtest based upon hemolysis of sensitized erythrocytes. Results. Both oral and intraperitoneal applications of the substances were characterized by an elevation in monocytic counts, potentiated metabolic reserve of phagocytic cells, increased MCP-1 and complement content in serum. In contrast to tilorone, after introduction of 6-(2-morpholin-4-yl-ethyl)-6H-indolo[2,3-b]quinoxaline substantial raise in circulating neutrophil counts and their phagocytic activity was not determined, while MCP-1 and complement responses were significantly lower compared to reference substance. Conclusion. Although both substances are IFN-inducers with pluripotent immunostimulatory action, the tested derivative was characterized by a less pronounced elevation of complement activity, MCP-1 content and neutrophil counts. This implies that application of 6-(2-morpholin-4-yl-ethyl)-6H-indolo[2,3-b]quinoxaline can strengthen innate antiviral resistance with minimized risks of potential autoimmunological adverse effects.

Мета. Дослідити вплив 6-(2-морфолін-4-іл-етил)-6H-індоло [2,3-b]хіноксаліна (антивірусної сполуки з інтерферон-ін­ду­куючою дією) на про-запальний статус лабораторних щурів. Методи. Концентрація MCP-1, кількість лейкоцитів в кро­ві та функціональна активність фагоцитів визначали цитофлю­ориметричними методами. Активність системи комплементу оцінювалась в мікротесті на основі гемолізу сенситизованих еритроцитів. Результати. Застосування перорального та парентерального способу введення сполук супроводжувалось збільшенням кількості моноцитів, потенціонуванням метаболічного резерву фагоцитуючих клітин, під­вищенням вмісту MCP-1 і компонентів комплементу в сироватці крові. Після введення 6-(2-морфолін-4-іл-етил)-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну достовірного збільшення кількості циркулюючих нейтрофілів або їх фагоцитарної активності не спостерігалось, в той час як рівні MCP-1 і компонентів комплементу були значно нижчими, ніж у препарату порівняння – тилорону. Висновки. ІХоча обидві сполуки є індукторами ІФН з плюрипотентною імуностимулюючою дією, тестоване похідне призводило до менш вираженого підвищення активності комплементу, нижчого вмісту MCP-1 та кількісті нейтрофілів. Даний факт свідчить на користь того, що застосування 6-(2-морфолін-4-іл-етил)-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну для посилення неспецифічного антивірусного імунітету супроводжуватиметься нижчим ризиком розвитку побічних аутоімунологічних реакцій.

Цель. Изучить влияние 6-(2-морфолин-4-ил-этил)-6H-ин­до­­ло[2,3-b]хиноксалина (антивирусного соединения с интер­ферон-индуцирующим действием) на про-воспалительный статус лабораторных крыс. Методы. Концентрация MCP-1, количество лейкоцитов в крови и функциональная активность фагоцитов определялись цитофлюориметрическими методами. Активность системы компле­мента оценивали в микротесте, основанном на гемолизе сенситизированных эритроцитов. Результаты. Как пероральный, так и парентеральный способы введения соединений приводили к увеличению количества моноцитов, потенционированию метаболического резерва фагоцитирующих клеток, повышению со­держания MCP-1 и компонентов комплемента в сыворотке крови. После введения 6-(2-морфолин-4-ил-этил)-6H-ин­доло[2,3-b]хиноксалина достоверного увеличения численности циркулирующих нейтрофилов либо их фагоцитарной активности не наблюдалось, в то время как уровни MCP-1 и компонентов комплемента были значительно ниже, чем у препарата сравнения – тилорона. Выводы. Хотя оба соединения представляют собой индукторы ИФН с плюрипотентным иммуностимулирующим действием, тестируемое про­изводное приводило к менее выраженному повышению активности комплемента, меньшему содержанию MCP-1 и ко­личеству нейтрофилов. Данный факт свидетельствует о том, что применение 6-(2-морфолин-4-ил-этил)-6H-индоло[2,3-b]хиноксалина для усиления неспецифического противовирусного иммунитета будет нести более низкие риски развития побочных аутоиммунологических реакций.