Притчово-філософський сюжет поезії Т. Шевченка “У Бога за дверми лежала сокира”

Abstract

Про складність тлумачення символічно-метафоричних структур твору промовляє широка парадигма його інтерпретацій, починаючи з 1920-х рр. Запропоноване автором статті трактування поезії як притчово-філософського сюжету ґрунтується на виразному біблійному інтертексті й на власному дослідницькому підході до творчої лабораторії митця, його унікального феномену – поета, прозаїка, художника, мислителя із широкими інтелектуальними запитами філософського осягнення духовної історії людини.

As is evidenced by a whole number of interpretations which have been issued since 1920’s, the symbols and metaphors of the above-mentioned poem resist any univocal interpretations. The author of the paper thus proposes to treat this text as a philosophical parable which takes deep root in biblical intertext and as such lends the genuine expression to the multifacetedness of the artist who used to be a poet and a prose writer, a painter and a thinker with enormous intellectual needs and a faculty for the philosophical comprehension of the humanity’s spiritual history at the same time.

О сложности толкования символическо-метафорических структур произведения говорит широкая парадигма его интерпретаций, начиная с 1920-х гг. Предложенная автором статьи трактовка поэзии как притчево-философского сюжета основывается на выразительном библейском интертексте и на собственном исследовательском подходе к творческой лаборатории художника, его уникального феномена – поэта, прозаика, художника, мыслителя с широкими интеллектуальными запросами философского постижения духовной истории человека.