Поетика доби, яка могла стати золотою

Abstract

Рецензія на книгу: Трофимук М. С. Поетика епохи Мазепи: Монографія. – Львів: Сполом, 2009. – 224 с. Епоха бароко – особливий відтинок української історії, важливий, зокрема, як етап усталення модерних форм української літератури. Розвиток бароко забезпечила продуктивна зустріч християнського світогляду та ренесансних ідей, що призвело до синтезу мистецьких форм і теоретичних постулатів різних епох. Через те бароко властиві еклектика, динамічне протиставлення елементів, багатий декор, різкі перепади світлотіней і кольорів. Розвиток стилю пов’язаний насамперед із оселями володарів та магнатськими осередками. “Мазепинське бароко” – термін, який позначає передусім своєрідність українських архітектурних форм кінця XVII – початку XVIII ст. Проте автор монографії розширює межі цього поняття, прикладаючи його до значного масиву культурної спадщини означеного періоду: музичної, образотворчої, а надто – літературної творчості.