На прикладі дослідження роздільної здатності очей у льотчиків і залізничників
показано недосконалість експертного підходу до оцінки зорових можливостей операторів динамічних систем. Пропонується відмовитися від вирішального значення показників монокулярной гостроти зору в 1,0, не враховуючи особливості візуальних можливостей при спостереженні двома очима. Крім того, загальноприйнята методика дослідження гостроти зору з 5 метрів потребує вдосконалення у бік збільшення дистанції, з якою слід вивчати візуальні можливості випробовуваних до 45 метрів і застосування оптотіпов іншої спрямованості.
На примере исследования разрешающей способности глаз у летчиков и железнодорожников, показано несовершенство экспертного подхода к оценке зрительных возможностей операторов динамических систем. Предлагается отказаться от решающего значения показателей монокулярной остроты зрения в 1,0, не учитывая особенности визуальных возможностей при наблюдении двумя глазами. Кроме того, общепринятая методика исследования остроты зрения с 5 метров требует усовершенствования в сторону увеличения дистанции, с которой следует изучать визуальные возможности испытуемых до 45 метров и применения оптотипов другой направленности.
In the case study of the resolution of the eyes of pilots and railroad workers, shows the imperfection of the expert approach to assessing the visual capabilities of dynamic systems operators. It is proposed to abandon the decisive values of monocular visual acuity of 1.0 without considering the particular visual features under the supervision of the two eyes. In addition, the common method of investigation of visual acuity with a 5 meter needs to be improved in the direction of increasing distance from which to explore the visual possibilities of the subjects up to 45 meters and the optotypes of the other direction.
