Досліджено фізико-хімічну стабільність порошків на основі наноалмазу у фізіологічних розчинах, які за
своїм хімічним складом близькі до біологічних середовищ організму людини (вода, NaCl, розчини Рінгера і
Рінгера–Локка). Показано, що стабільність досліджених порошків залежить від хімічного складу фізіологічних розчинів, а найбільш інтенсивно порошки реагують на розчин Рінгера–Локка, що містить у своєму складі глюкозу. При цьому головні лінії алмазу практично не змінюються, а спостерігається певний ступінь графітизації, що й робить їх перспективними для подальших досліджень із метою використання в медичній практиці.
Исследована физико-химическая стабильность порошков на основе наноалмаза в физиологических растворах, которые по своему химическому составу близки к биологическим средам организма человека
(вода, NaCl, растворы Рингера и Рингера–Локка). Показано, что стабильность исследованных порошков
зависит от химического состава физиологических растворов, а наиболее интенсивно порошки реагируют
с раствором Рингера—Локка, который содержит в своем составе глюкозу. При этом главные линии алмаза
практически не изменяются, а наблюдается некоторая степень графитизации, что и делает их перспективными для дальнейшего исследования с целью использования в медицинской практике.
The physicochemical stability of powders on the base of nanodiamond in physiological solutions, which are similar
by chemical composition to biological media of living organisms (water, NaCl, Ringer, and Ringer–Locke),
has been investigated. It is established that the stability of the investigated powders depends on the chemical
composition of physiological solutions: the powders react most intensively to Ringer–Locke solution, which includes
glucose. In this case, the diamond line did not changed, but a small extent of the graphitization is observed.
This make them perspective for the following use in medicine.