“Велике нечитоме” і академічний канон: проникнення масової літератури до парадигми літературознавства

Abstract

У статті розглядається процес змінення ставлення до “масової літератури” в академічному літературознавстві протягом другої половини ХХ ст. Протиставлення “елітарної”, “високої” та “низької”, “масової” словесності, яке переважало в науковій думці до середини ХХ ст., поступово замінюється розумінням самобутності та самоцінності масової літератури на тлі змінення основних підходів до вивчення масового суспільства й масової культури. Учені починають пошуки методології для дослідження масової літератури, яка б не спиралася на класичні літературознавчі уявлення про естетичну цінність і художню вартість літературного твору, оскільки ті не придатні для вивчення популярної словесності. Авторка аналізує праці сучасних закордонних учених (Дж. Кавелті, Ф. Моретті, П. Свірський), присвячені ролі масової літератури в сучасній культурній ситуації.

This article focuses on changes in the treatment of “mass literature” phenomenon within the academical literary discourse of the past century. The contraposition of “elitist” (“high”) and “low” (“mass”) literature, predominant from the end of the 19th up to the mid-20th century, is being gradually replaced with the realisation of popular literature’s originality and importance, which, in its turn, stimulates the emergence of new approaches to the mass society and mass culture at the beginning of 21st century. Furthermore, the postmodernist situation obliterates the boundaries between mass and “highbrow” literature, so that it becomes extremely difficult to draw clear distinctions between them. Scientists, such as G. Cawelty, F. Moretti, P. Swirsky and others, are therefore searching for a new methodology standing beside the categories of aesthetic value and conformity to the literary canon, since they cannot be applied to the artefacts of mass literary production.

В статье рассматривается процесс изменения отношения к массовой литературе в академическом литературоведении во второй половине ХХ века. Противопоставление “элитарной”, “высокой” и “низкой”, “массовой” словесности, преобладавшее до середины ХХ в., постепенно заменяется пониманием самобытности и самоценности массовой литературы на фоне изменения основных подходов к изучению массового общества и массовой культуры. Ученые ищут новую методологию для исследования массовой литературы, которая не опиралась бы на классические литературоведческие представления об эстетической ценности литературного произведения, поскольку они не пригодны для изучения популярной словесности. Анализируются работы современных иностранных исследователей (Дж. Кавелти, Ф. Моретти, П. Свирский), посвященные положению массовой литературы в современной культурной ситуации.