Some peculiarities of the near-surface air temperature change in the Antarctic peninsula region

Abstract

Current climate in the Antarctic Peninsula (AP) region can be interpreted as a continued warming, still exceeding climatic norms but without significant rise on the Antarctic Peninsula stations. Assessments of trends in the near-air temperatures are made by applying homogeneity procedure and series of monthly SAT normalizing by amplitudes. The most intensive increase in surface air temperature at the end of XX - beginning XXI century recorded at Vernadsky and Rothera stations at the west coast of the Antarctic Peninsula. Most of inhomogeneities are observed in coldest decade, 1950s; current period is characterized by smoothening in the near-surface temperatures (SAT) ranges especially in comparison to 1950s because of changes in atmospheric circulation. Normalized SAT series is comparable between winter and summer seasons at west coast of AP, including Vernadsky and Rothera stations. Spatial and temporal characteristics of near surface temperatures are described, with significant seasonal and topography-dependant variability. Significant differences exist between stations at the west coast and those lying at Weddell Sea coast, especially in summer. By the Vernadsky data, summer warming is mainly responsible for the recession of glaciation. Modern regional warming is associated with growing influence of El Niño-Southern Oscillation, especially after well-known climatic shift in the 1970s due to increased surface temperature of the equatorial Pacific. On the background the overall warming trend some intradecadal SAT fluctuations are registered being associated with El Niño. On the basis of the recent SAT variability at other stations and multi-years’ change in climate indexes it is concluded that no further warming can be expected in the near future.

Поточний стан клімату в цьому районі можна інтерпретувати як триваюче потепління, при якому температура повітря ще перевищує кліматичні норми, але суттєво не підвищується на станціях Антарктичного півострова. Режим температури повітря характеризується згладжуванням коливань температури повітря, особливо порівняно з 1950-ми рр., через зміни в атмосферній циркуляції. Аналіз багаторічної тенденції змін у температурі повітря проведено з оцінкою статистичної однорідності рядів місячної температури повітря, а також нормованих характеристик. Найбільш інтенсивне підвищення температури приземного повітря в кінці XX – на початку XXI століття відзначено на станціях Академік Вернадський і Розера на західному узбережжі Антарктичного півострова. Оцінки багаторічних змін нормованих рядів температури повітря співставні між зимовим і літнім сезонами на західному узбережжі Антарктичного півострова, в тому числі станцій Академік Вернадський і Розера. Описано просторово-часові характеристики багаторічної тенденції температури повітря, зі значною сезонною мінливістю і залежністю від топографії. Існують значні відмінності між станціями західного узбережжя і тими, що розташовані на узбережжі моря Уедделла, особливо в літній сезон. За даними станції Вернадський, літнє потепління в основному відповідає за прискорення танення місцевого зледеніння. Сучасне регіональне потепління пов'язане зі зростаючим впливом Ель-Ніньйо-Південне коливання, особливо після кліматичного зрушення 1970 р. у зв'язку з підвищенням температури поверхні екваторіальній частині Тихого океану. На тлі загальної тенденції потепління деякі внутрідесятилітні коливання температури повітря пов'язані з явищем Ель-Ніньйо. На основі недавньої мінливості температури повітря на станціях регіону та багаторічних змін кліматичних індексів можна зробити висновок, що в найближчому майбутньому подальшого потепління в регіоні не очікується.

Нынешнее состояние климата в этом районе можно интерпретировать как продолжающееся потепление, при котором температура воздуха еще превышает климатические нормы, но существенно не повышается на станциях Антарктического полуострова. Режим температуры воздуха характеризуется сглаживанием колебаний температуры воздуха, особенно в сравнении с 1950-ми гг., из-за изменений в атмосферной циркуляции. Анализ многолетней тенденции изменений в температуре воздуха проведен с оценкой статистической однородности рядов месячной температуры воздуха, а также нормированных характеристик. Наиболее интенсивное повышение температуры приземного воздуха в конце XX – начале XXI века отмечено на станциях Академик Вернадский и Розера на западном побережье Антарктического полуострова. Оценки многолетних изменений нормированных рядов температуры воздуха сопоставимы между зимним и летним сезонами на западном побережье Антарктического полуострова, в том числе станций Академик Вернадский и Розера. Описаны пространственные и временные характеристики многолетней тенденции температуры воздуха, со значительным сезонным различием и зависимостью от топографии. Существуют значительные различия между станциями западного побережья и теми, что расположены на побережье море Уэдделла, особенно в летнее время. По данным станции Вернадский, летнее потепление в основном ответственно за ускорение таяния местного оледенения. Нынешнее региональное потепление связано с растущим влиянием Эль-Ниньо-Южное колебание, особенно после климатической подвижки 1970 г. в связи с повышением температуры поверхности экваториальной части Тихого океана. На фоне общей тенденции потепления некоторые внутридесятидетние колебания температуры воздуха связаны с явлением Эль-Ниньо. На основе недавней изменчивости температуры воздуха на станциях региона и многолетних изменений климатических индексов сделан вывод, что в ближайшем будущем дальнейшего потепления в регионе не ожидается.