Эволюция и геодинамика основних структур Западной Антарктики в мезо-кайнозое: современные представления

Abstract

В общих чертах описывается эволюция Западной Антарктики в свете новых геолого-геофизических данных и современных представлений о геодинамике этого региона. Понимание процессов, сформировавших современный тектонический облик Западной Антарктики, невозможно без анализа представлений и основополагающих идей об эволюции и геодинамике этого региона, равно как и его основных наиболее крупных фрагментов и структурных элементов. Результаты деятельности основных тектонических процессов и связанных с ними процессов осадконакопления отражаются в структуре (морфологических особенностях) дна океана. В современной структуре дна Западной Антарктики отчетливо выделяются рифтовые зоны, формирующие целые системы, связанные с подъемом мантийного вещества в зонах растяжения литосферных плит. Кратко рассмотрены этапы эволюции Антарктической плиты, пролива Дрейка, рифтовой зоны пролива Брансфилд, Южно-Шетландского желоба и др. в соответствии с тектоническими схемами, основанными на принципах тектоники литосферных плит. В пределах континентальной части Западной Антарктиды отмечаются проявления континентального рифтогенеза – вдоль хребта Южный Скоша и пролива Брансфилд, которые связываются с внедрениями серии мантийных диапиров. Судя по карте аномального гравитационного поля, рифтогенные структуры присутствуют в проливе Дрейка и на прилегающих участках океанического ложа. Их слабая сейсмическая активность указывает на то, что либо развитие этих рифтовых зон было завершено, либо, начавшись недавно, оно (по каким-то причинам) было приостановлено.

В загальних рисах описується еволюція Західної Антарктики згідно з новими геолого-геофізичними даними і сучасними уявленнями про геодинаміку цього регіону. Розуміння процесів, що сформували сучасний тектонічний стан Західної Антарктики, неможливе без аналізу уявлень і основних ідей про еволюцію та геодинаміку цього регіону, так само як і його найкрупніших фрагментів і структурних елементів. Результати діяльності основних тектонічних процесів і пов'язаних з ними процесів седиментації позначаються на структурі (морфологічних особливостях) дна океану. У сучасній структурі дна Західної Антарктики чітко виділяються рифтові зони, що формують цілі системи, пов'язані з підйомом мантійної речовини в зонах розтягування літосферних плит. Стисло викладено відомості про етапи еволюції Антарктичної плити, протоки Дрейка, рифтової зони протоки Брансфілд, Південно-Шетландського жолоба тощо відповідно до тектонічних схем, заснованих на принципах тектоніки літосферних плит. У межах континентальної частини Західної Антарктиди зафіксовано прояви континентального рифтогенезу – вздовж хребта Південний Скоша і протоки Брансфілд, що пов'язуються зі впровадженнями серії мантійних діапирів. Судячи з карти аномального гравітаційного поля, рифтогенні структури присутні в протоці Дрейка і прилеглих ділянках океанічного ложа. Їх слабка сейсмічна активність вказує на те, що або розвиток цих рифтових зон був завершений, або, почавшись недавно, він (з якихось причин) припинився.

Evolution of the Western Antarctic in the framework of new geological-geophysical data and modern conceptions of geodynamics of this region are described. The understanding of the processes which have been formed the modern tectonic appearance of the Western Antarctica is impossible without analysis of the basic ideas about evolution and geodynamics of this region. The results of activity of the main tectonic processes with connection of depositional processes are reflected in structure (morphological features) of the sea floor. In the modern structure of Western Antarctic are distinctly separated the rifting zones which connected with spreading and recent seafloor formation. The evolution stages of Antarctic plate, Drake Passage, rifting zone of Bransfild Strait, the South-Shetland trench are briefly discussed in according with modern plate tectonic schemes. Within the continental part of the Western Antarctica the continental riftogenesis along the Southern Scotia ridge and Bransfild Strait are associated with mantle diapir injections. To judge by the gravity anomalies, the rifts are present in Drake Passage and adjoining areas of sea floor. Their weak seismic activity specifies that either development of rifting zones has been completed or, having begun recently, it was stopped by any reason.