В історико-філософському есе В.Петрова запропоноване культурницьке осягнення
повоєнного часу у світлі теорії «історичних епох». Обстоюється думка про
дисконтинуїтет і поліваріантність буття з соціальної, культурної й антропологічної
перспектив, зокрема акцентується увага на кардинальних розривах
між цивілізаційними/технологічними досягненнями та світоглядними засадами,
морально-етичними настановами історичної людини в різні епохи минувшини та проектованого майбуття.
Author asserting the thought of discontinuity and poly-variance of reality with
social, culture and anthropological prospects, particularly accentuating the
cardinal spread between civilizational/technological progresses and the world-view
principles, mental-ethical directives of historical person in the different periods of
past and planned future.