http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98117 Tue, 07 Apr 2026 01:43:20 GMT 2026-04-07T01:43:20Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/292209/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98117 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98164 К вопросу о природе мартенситообразования в углеродистых сталях Ошкадёров, С.П. Анализ характерных признаков мартенситообразования в углеродистых сталях даёт основание считать мартенсит метастабильной структурной составляющей, возникающей в результате протекания в аустените, переохлажденном ниже точки Мн, бездиффузионной релаксации термоупругих напряжений сдвигом, сопровождаемой одновременной генерацией акустических волн и тепловыделением. Точка начала мартенситообразования Мн является температурой, при охлаждении до которой термоупругие напряжения, обусловленные высоким коэффициентом термического расширения аустенита при закалке, оказываются соизмеримыми с упругими свойствами аустенита, охлаждённого до той же температуры. Мартенситообразование является фазовым переходом второго рода, что находится в полном согласии со взглядами С. С. Штейнберга на его механизм. Следует разделять мартенситы в сталях с углеродом и мартенситы в безуглеродистых сплавах с элементами внедрения. Сходные по генезису, они существенно отличаются по механизму приближения к равновесному состоянию при нагреве. Обратимость, существование гистерезиса при прямом и обратном переходах, эффект памяти формы, сверхупругость и др., которые реализуются повсеместно в сплавах замещения, в углеродистом мартенсите принципиально невозможны.; Аналіз характерних ознак мартенситоутворення у вуглецевих сталях дозволяє вважати мартенсит метастабільною складовою, яка виникає в результаті перебігу в аустеніті, переохолодженому нижче точки Мн, бездифузійної релаксації зсувом термопружніх напружень, яка супроводжується одночасною ґенерацією акустичних хвиль та тепловиділенням. Точка початку мартенситоутворення Мн є температурою, при охолодженні до якої термопружні напруження, які зумовлені високим коефіцієнтом термічного розширення аустеніту при гартуванні, сягають такої ж величини, як і пружні властивості аустеніту, охолодженого до тієї ж температури. Мартенситоутворення є фазовим переходом другого роду, що відповідає поглядам С. С. Штейнберґа на його механізм. Можна розділити мартенсити в сталях з вуглецем та мартенсити в стопах з елементами втілення. Подібні за ґенезисом, вони істотно відрізняються за механізмами наближення до рівноважного стану при нагріванні. Зворотність, існування гістерези при прямому та зворотньому переходах, ефект пам’яті форми, надпружність та ін., які завжди реалізуються у стопах заміщення, у вуглецевому мартенситі є принципово неможливими.; The analysis of features of martensite formation in carbon steels allows assuming that the martensite is the metastable structural constituent arising as a result of diffusionless relaxation of thermoelastic stresses by a shift, which is accompanied by both the simultaneous generation of acoustic waves and the heat-evolution, in an austenite supercooled below the Mn point. A point of beginning of martensite formation, Mn, under cooling is a temperature, below which the thermoelastic stresses conditioned by the high coefficient of thermal expansion of austenite under quenching are commensurable with elastic properties of austenite cooled to the same temperature. Martensite formation is a phase transition of the second kind that is in a complete agreement with S. S. Shteynberg ideas. It is necessary to distinct the martensites in steels with a carbon and the martensites in carbon-free alloys with the interstitial components. They are similar in genesis, but substantially differ by the mechanism of approaching to the equilibrium state under heating. Reciprocity, presence of hysteresis in direct and reverse transitions, shape memory effect, hyperelasticity etc. are realized everywhere in the substitutional alloys, but in a carbon martensite they are impossible in principle. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98164 2011-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98163 Закономерности и механизмы термомеханического упрочнения проката из малоуглеродистой стали Громов, В.Е.; Иванов, Ю.Ф.; Ефимов, О.Ю.; Юрьев, А.Б.; Коновалов, С.В. Представлены результаты исследований физической природы термомеханического упрочнения двутавра из стали 09Г2С. Установлены количественные закономерности формирования структуры, фазового состава, дефектной субструктуры и механических свойств в разных сечениях двутавра при ускоренном охлаждении в разных режимах. Методами просвечивающей электронной дифракционной микроскопии выявлено формирование градиентных структурно-фазовых состояний, характеризующихся закономерным изменением по сечению типов и параметров дислокационной субструктуры, средних размеров частиц цементита и фрагментов α-фазы наноразмерного диапазона. Установлено, что основными причинами, ответственными за повышение прочности упрочненного слоя, являются субструктурные и деформационные механизмы, обусловленные формированием мартенсита и бейнита. Вклад этих механизмов является регулируемой величиной и существенно зависит от режима обработки стали.; Представлено результати досліджень фізичної природи термомеханічного зміцнення двотавра зі сталі 09Г2С. Встановлено кількісні закономірності формування структури, фазового складу, дефектної субструктури і механічних властивостей у різних перерізах двотавра за прискореного охолоджування за різними режимами. Методами просвітлювальної дифракційної електронної мікроскопії виявлено формування ґрадієнтних структурно-фазових станів, для яких характерною є закономірна зміна за перерізом типів і параметрів дислокаційної субструктури, середніх розмірів частинок цементиту та фраґментів α-фази нанорозмірного діяпазону. Встановлено, що основними причинами, відповідальними за підвищення міцности зміцненого шару, є субструктурні й деформаційні механізми, обумовлені формуванням мартенситу та бейніту. Внесок цих механізмів є реґульованою величиною, що істотно залежить від режиму обробки сталі.; The results of investigations of physical nature of the 09G2S steel (0.1% C, 1% Mn, 2% Si) H-beam thermomechanical strengthening are presented. The quantitative regularities of formation of the structure, phase composition, defect substructure, and mechanical properties in different H-beam cross sections under accelerated cooling in different regimes are revealed. The gradient structure—phase states formation is characterized by the regular change of dislocation substructure types and parameters, average cementiteparticles sizes and nanosize-range α-phase fragments on cross section are revealed by methods of transmission electron-diffraction microscopy. As revealed, the substructure and deformation mechanisms depending on the martensite and bainite formation are the main causes responsible for the hardened layer strength increase. These mechanisms contribution is a regulated value, and it depends on the steel treatment regime essentially. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98163 2011-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98162 Влияние активных элементов рабочей среды на электронную структуру и механизм деформации поверхностных слоёв металла при трении Тихонович, В.В.; Уваров, В.Н. Приведены результаты комплексных исследований изменения локального химического состава и структурно-фазовых превращений в зонах контактного взаимодействия сталей при трении в разных средах.; Подано результати комплексних досліджень зміни локального хемічного складу та структурно-фазових перетворень у зонах контактної взаємодії сталей при терті в різних середовищах.; The article presents the results of complex studies of changes in local chemical composition and structural—phase transformations within the areas of contact interaction of steels in sliding in different environments. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98162 2011-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98161 Елементарні збудження електронів у приповерхневій області аморфного та відпаленого стопу Fe₇₃,₆Cu₁Nb₂,₄Si₁₅,₈B₇,₂ Тіньков, В.О.; Ходаківський, А.С. Методою спектроскопії характеристичних втрат енергії електронів досліджено електронні стани поверхні аморфного та відпаленого стопу Fe₇₃,₆Cu₁Nb₂,₄Si₁₅,₈B₇,₂ (FINEMET) і його компонентів. Характеристичні втрати електронів вимірювалися зміною енергії жмута первинних електронів Е₀ від 150 до 650 еВ. Спектри характеристичних втрат енергії складалися з основних піків, яких інтерпретували як такі, що відповідають поверхневим й об’ємним плазмонам, їх модам, міжзонним переходам та йонізаційним втратам. З’ясовано, що виміряні енергії збудження плазмонів не відповідають розрахованим значенням згідно з класичною теорією колективних збуджень у твердому тілі. Для всіх зразків спостерігалися зміни інтенсивности ліній поверхневих та об’ємних плазмонів в залежності від енергії первинних електронів Е₀.; Electron energy loss spectroscopy is used at investigation of the electron states of amorphous and annealed Fe₇₃,₆Cu₁Nb₂,₄Si₁₅,₈B₇,₂ alloy surface and alloy components. Electron energy losses are measured at changing of the primary electron beam energies Е₀ from 150 to 650 eV. The characteristic energy loss spectra consist of main peaks, which are interpreted as corresponding to the surface and bulk plasmons, combination surface and bulk loss, high harmonics of plasma losses, interband transitions, and ionization of core levels. The measured energies for the plasmon excitations are found to be in disagreement with values calculated according to the classical theory of the collective excitations in solids. Changes in the intensity lines of surface and bulk plasmons are observed for all specimens depending on primary electron energy Е₀.; Методом спектроскопии характеристических потерь энергии электронов исследованы состояния электронов поверхности аморфного и отожжённого сплава Fe₇₃,₆Cu₁Nb₂,₄Si₁₅,₈B₇,₂ (FINEMET) и его компонентов. Характеристические потери электронов измерялись в интервале энергии пучка первичных электронов Е₀ от 150 до 650 эВ. Спектры характеристических потерь состояли из пиков, которые интерпретировались как соответствующие поверхностным и объёмным плазмонам, их модам, межзонным переходам и ионизационным потерям. Установлено, что измеренные энергии возбуждения плазмонов отличаются от результатов, полученных в рамках классической теории коллективных возбуждений в твёрдом теле. Для всех образцов наблюдались изменения интенсивности линий поверхностных и объёмных плазмонов в зависимости от энергии первичных электронов Е₀. Sat, 01 Jan 2011 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/98161 2011-01-01T00:00:00Z