http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192216 Sun, 05 Apr 2026 12:44:45 GMT 2026-04-05T12:44:45Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/587927/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192216 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192580 Проблема екуменізму в православній емігрантській пресі у роки «холодної війни» на сторінках «Вісника Російського студентського християнського руху» (1949–1961 рр.) Андреєв, Т. Мета статті – порівняти підходи до проблеми екуменізму в емігрантській дисидентській спільноті на прикладі Російського студентського християнського руху та Російської Православної Церкви Московського патріархату (РПЦ МП), прослідити еволюцію радянської доктрини від абстрагування до використання міжнародних екуменічних рухів у якості платформи для реалізації зовнішньополітичних цілей політичного керівництва СРСР у часи «холодної війни». Методологія дослідження включає послідовне дотримання принципів історизму, застосування методів аналізу та синтезу. Наукова новизна. У статті автор уперше в українській історіографії пропонує подивитися на проблему екуменізму часів «холодної війни» крізь призму емігрантської преси, основним джерелом дослідження є «Вісник Російського студентського християнського руху». Висновки: Дисидентські емігрантські православні кола, об’єднані навколо «Вісника Російського студентського християнського руху», здебільшого свою участь в екуменічному русі бачили як можливість для популяризації православ’я, обміну досвідом, підготовки підґрунтя для інтеграції в майбутньому вільної Російської Православної Церкви у світову християнську спільноту зі збереженням споконвічних православних традицій, догматичності, унікальності та непорушності. За період з 1948 по 1961 рр. основних змін в ідеології екуменізму не відбулося, на відміну від радянської зовнішньополітичної доктрини, яка еволюціонувала від ідеї «світової революції» до стратегії «мирного співіснування». РПЦ, зокрема керівний апарат Московської патріархії, була поставлена на рейки обслуговування інтересів влади на міжнародному рівні. Завдяки чому радянській владі вдалося поширити вплив на ключові структурні одиниці провідної екуменічної спільноти – Всесвітньої ради Церков, тим самим відкрити черговий плацдарм для протистояння «соціалістичного» та «капітального» таборів епохи «холодної війни».; The purpose of the article is to compare approaches to the problem of ecumenism in the emigre dissident community using the example of the Russian Student Christian Movement and the Russian Orthodox Church (ROC), to trace the evolution of Soviet doctrine from abstraction to the use of international ecumenical movements as a platform for realizing the foreign policy goals of the political leadership of the USSR during the "of the Cold War". Research methodology includes consistent adherence to the principles of historicism, the use of methods of analysis and synthesis. Scientific novelty. In the article, for the first time in Ukrainian historiography, the author offers to look at the problem of ecumenism during the "Cold War" through the prism of the emigrant press, the main source of the research is the "Bulletin of the Russian Student Christian Movement". Conclusions: Dissident émigré Orthodox circles united around the "Bulletin of the Russian Student Christian Movement" mostly saw their participation in the ecumenical movement as an opportunity to popularize Orthodoxy, exchange experience, and prepare the ground for the future integration of the free Russian Orthodox Church into the world Christian community with preservation of ancient Orthodox traditions, dogmatic uniqueness and inviolability. During the period from 1948 to 1961, there were no major changes in the ideology of ecumenism, in contrast to the Soviet foreign policy doctrine, which evolved from the idea of "world revolutions" to the strategy of "peaceful coexistence." The Russian Orthodox Church, in particular the governing apparatus of the Moscow Patriarchate, was placed on the rails of serving the interests of the authorities at the international level. Thanks to this, the Soviet authorities managed to spread influence over the key structural units of the leading ecumenical community – the World Council of Churches, thereby opening another bridgehead for the struggle of the "Cold War" era. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192580 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192578 Глухівський інститут в 1917–1924 рр.: між дерусифікацією та українізацією Курок, О.; Гриценко, А.; Крижанівський, В.; Чумаченко, О. Метою дослідження є реконструкція політики дерусифікації та українізації в 1917–1924 рр. на теренах Чернігівщини та роль Глухівського учительського інституту в цьому процесі; методологічну основу роботи складають загальнонаукові (аналіз, синтез, дедукція, індукція, системний підхід) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний) методи й принципи історизму, суб’єктивізму, оптимізації обсягу інформації. Новизна роботи. У статті вперше проаналізовано зміст та кадрове забезпечення українізації Глухівського інституту в 1917–1924 рр. Для повноти розкриття теми в окремих випадках хронологічні межі розширено до другої половини 1920-х рр. Висновки. Установлено, що в 1917 р. Генеральний секретаріат розпочав в освітній сфері політику дерусифікації, яка набувала рис поміркованої українізації у сфері шкільної та університетської освіти. Відповідно до нового курсу восени–взимку 1917 р. керівництво Глухівського інституту вносить зміни в навчальну програму й у закладі починають викладатися курси української мови та літератури. У 1918–1919 рр. кількість українознавчих курсів розширюється за рахунок історії української культури та історії України. Із встановленням радянської влади відбулося корегування політики дерусифікації в освітній сфері, і українознавчі дисципліни викладали тільки для студентів-гуманітаріїв інституту. З’ясовано, що в 1923 р. проголошення курсу коренізації в УСРР створило передумови для подальшого реформування освітянської сфери. На жаль, політика українізації гальмувалася відсутністю достатньої кількості навчально-методичної літератури та добре підготовлених кадрів в інституті. Утім, 1926 р. ситуація істотно покращилася, і курси фізики та біології почали викладати українською мовою. Серед викладачів українознавчих курсів в інституті 1917–1924 рр. варто згадати Д.Г. Онацького, Є.Г. Сагарду, А.В. Кириченка, Т.В. Пашкевич (українська мова та література), В.К. Федоренка (історія).; The purpose of the research is the reconstruction of the policy of Derussification and Ukrainization in 1917–1924 on the Chernihiv Region territory and the role of the Hlukhiv Teachers Institute in this process; the methodological basis of the work consists of general scientific (analysis, synthesis, deduction, induction, systematic approach) and special-historical (historical-genetic, historical-comparative) methods and principles of historicism, subjectivism, optimization of the amount of information. The novelty of the work. For the first time, the article analyzes the content and staffing of the Ukrainization of the Glukhiv Institute in 1917–1924. For the completeness of the topic, in some cases, the chronological boundaries have been extended to the second half of the 1920s. Conclusions. It was revealed that in 1917 the General Secretariat started a policy of derussification in the educational sphere, which took on the features of moderate Ukrainization in the sphere of school and university education. In accordance with the new course in the fall and winter of 1917, the management of the Hlukhiv Institute made changes to the curriculum, and Ukrainian language and literature courses began to be taught at the institution. In 1918–1919, the number of Ukrainian studies courses was expanded due to the addition of the history of Ukrainian culture and the history of Ukraine. With the establishment of Soviet power, the policy of derussification in the educational sphere was adjusted, and Ukrainian studies disciplines were taught only to humanities students of the institute. It was found out that in 1923 the announcement of the course of indigenization in the UkrSSR created the prerequisites for further reforming the educational sphere. Unfortunately, the policy of Ukrainization was hampered by the lack of a sufficient amount of educational and methodical literature and well-trained staff at the institute. However, in 1926, the situation improved significantly, and physics and biology courses began to be taught in Ukrainian. Among the scientific and pedagogical teachers who taught Ukrainian studies courses at the institute from 1917 to 1924, it is worth noting the teachers of Ukrainian language and literature D.H. Onatskyi, E.H. Saharda, A.V. Kyrychenko, T.V. Pashkevych, teacher of history V.K. Fedorenko. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192578 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192577 Виробництво та продаж горілки, пива та вина у місті Чернігові у XІX – на початку XX ст.) Рига, Д. Мета публікації полягає у дослідженні історії виробництва пива, горілки та вина в Чернігові (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Розглядаються питання становлення цієї галузі в м. Чернігові. Опрацювання здобутої інформації базувалось на аналітичному та критичному методах. Наукова новизна представлена насамперед ґрунтовним дослідженням з історії виробництва та продажу пива, горілки та вина в Чернігові в цей історичний час. Висновки. Впродовж усього XІX – поч. XX ст. виробництво пива, горілки та вина в Чернігові було добре розвинутою справою. З проголошенням та встановленням радянської влади в місті відбулася націоналізація підприємств, зокрема й заводів із виробництва горілки та пива. Заводи, фабрики, а також усе їхнє обладнання та майно переходили в державну власність та були передані у відомство Раднаргоспу. Подальша історія пивоваріння та горілчаного виробництва, як можна прослідкувати, безпосередньо пов’язана з новим соціалістичним ладом та будівництвом у місті, але це вже зовсім інша сторінка історії з життя Чернігова.; The purpose of this publication is a comprehensive study of the history of beer, vodka and wine production in Chernihiv (the second half of the 19th – the beginning of the 20th c.). The question of the formation of this industry in the city of Chernihiv are considered. Among the methods used for the conducted research, we can highlight analytical and critical, which were based to process the obtained information. The scientific novelty is presented primarily by a thorough study of the history of the production and sale of beer, vodka and wine in Chernihiv at this historical time. Conclusions. This study, in accordance with its purpose, fully investigated and revealed the main factors that included the formation of this industry in the city of Chernihiv. So, throughout the 19th – the early 20th c., the production of beer, vodka and wine in Chernihiv was a well-developed business. With the proclamation and establishment of Soviet power in the city, enterprises were nationalized, including factories for the production of vodka and beer. Plants, factories, as well as all their equipment and property became state ownership and were transferred to the Radnarkhoz department. As you can see, the further history of brewing and vodka production is directly related to the new socialist system and construction in the city, but this is a completely different page of Chernihiv. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192577 2023-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192576 Башти та баштоподібні споруди Чернігова давньоруського періоду Шугалій, О. Метою публікації є висвітлення обставин та характеру використання в давньоруській фортифікації таких елементів, як «башта» та «вежа», а також їх відображення в тогочасних писемних та зображальних джерелах. Дослідження проведене на прикладі центру Чернігівського князівства, який в часи Русі мав потужні укріплення у вигляді декількох ліній ровів та стін. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності. Використані методи аналізу, синтезу, індукції. Наукова новизна публікації полягає в характеристиці окремого фортифікаційного елементу, який раніше часто розглядався лише в комплексі із лінійними укріпленням давньоруських міст і не був предметом конкретного історичного дослідження. Висновки. Незважаючи на проведені протягом ХХ–ХХІ ст. на території Чернігова археологічні дослідження, в історіографічній традиції панує думка, що міські укріплення складалися із валів, стін із баштами та ровів. У ході проведеного дослідження можна зазначити, що станом на 2022 р. відомо про 16 споруд, які типологічно можна вважати баштами, з яких лише 4 належать до загальноміських укріплень проїзного комплексу. Решта ж являють собою елементи садибної забудови. Отже, можна стверджувати, що роль башт у стінових укріпленнях давньоруського Чернігова є дещо перебільшеною.; The purpose of the publication is to highlight the circumstances and nature of the use in the Old Rus fortification such elements as "bashta" and "vezha", as well as their reflection in written and pictorial sources of the time. The study is conducted on the example of the center of Chernihiv principality, which at the time of Rus had powerful fortification in the form of several lines of ditches and walls. The methodological basis of the study is the principles of histology and objectivity. The methods used are analysis, synthesis, and induction. The scientific novelty of the publication lies in the characteristic of a separate fortification element, which was previously considered only in the complex with linear defensive structures of the old Rus cities, and was not the subject of a specific historical study. Conclusions. Despite the archaeological research conducted on the territory of Chernihiv in 20th–21th c. the historiographical tradition holds that the city fortifications consisted of ramparts, walls with towers and roves. In the course of the study it can be noted that as of 2022, there are known about 16 buildings, which can be typologically classified as towers, of which only 4 belong to the general city fortifications of the entry complex. The rest are elements of manor buildings. Thus, it can be argued that the role of towers in the linear fortifications of the Old Rus Chernihiv is somewhat exaggerated. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/192576 2023-01-01T00:00:00Z