http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184152 Fri, 01 May 2026 07:06:27 GMT 2026-05-01T07:06:27Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/550943/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184152 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184898 Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові і словнику Малаш, О. Рецензія на книгу: Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові і словнику. Київ : Видавничий дім. Дмитра Бураго, 2019. 444 с. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184898 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184897 Дієслівна лексика й семантика в українських говорах: стан і перспективи дослідження (лексикографічний аспект) Холодьон, О.М. У статті розглянуто проблему представлення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських діалектних словниках, які є джерелом важливої діалектної інформації. Матеріал дослідження — кілька українських репрезентативних лексикографічних праць, які дозволяють висвітлити порушену проблему. Як зʼясувалося, діалектній дієслівній лексиці присвячено лише дві окремі диференційні лексикографічні праці С. Є. Панцьо (лемківський говір), які відносять до реконструктивних словників, у решті — дієслівну лексику і семантику поряд з іншими частинами мови. У загальних і тематичних словниках, які присвячені говору, групі говірок чи одній говірці, представлено диференційно і недиференційно дієслівну лексику, що належить до різних лексико-семантичних груп: мовлення (напр.: лемк. ре́чи, поліс. балді́кать), пересування (напр.: лемк. крача́ти, поліс. ли́дкать), споживання (напр.: лемк. звантоли́ти, поліс. папа́сті), сприйняття (напр.: лемк. припатр’ятися, поліс. паглядє́ть), завдавання удару (напр.: лемк. масакрува́ти, поліс. атклеза́ть) тощо, та простежено дієслівні лексико-семантичні явища (синонімію, полісемію, омонімію). У словниках, які побудовані за гніздовим способом, за так званою «никончуківською схемою», репрезентовано назви процесів, що повʼязані, наприклад, з традиційними подільськими ремеслами (теслярство і столярство, бондарство, стельмаство, ковальство, плетіння, каменярство). Такі словники називають тематичними або семантичними словниками. Сьогодні у діалектних словниках автори фіксують складну семантичну структуру дієслів, представляють різні форми опису їхньої семантики (нульова презентація значення, наведення літературних еквівалентів до діалектних слів та докладне пояснення значення), подають сталі словосполучення з опорними дієсловами з метою оприявнити їхню широку сполучуваність (напр.: гуц. лі́сти в бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), звертають увагу на семантику дієслів, що може залежати від їхнього виду (напр.: закарп. бе́нькати і бе́нькнути, бе́хати і бе́хнути), та наводять «фотографії-цитати» до реєстрових дієслів (напр.: гуц. віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). У дослідженні окреслено перспективи подальшого вивчення діалектної дієслівної лексики та семантики в українських говорах.; The article deals with the problem of representing dialectal verbs and their semantics in Ukrainian dialectal dictionaries, a source of important data on Ukrainian dialects. The material for the study is several representative Ukrainian lexicographic references, highlighting relevant issues. Only two differential Lemko dialect dictionaries compiled by S. Ye. Pantsio (which belong to reconstructive dictionaries) have been found to deal with dialectal verbs, whereas the others treat them along with other parts of speech. General dictionaries and thesauri of a dialect as a whole, a subdialect or a group thereof represent, either differentially or non-differentially, verbs which belong to various lexico-semantic groups, e.g., verbs of speech (e.g., Lemko ре́чи, Polissian балді́кать), movement (e.g., Lemko крача́ти, Polissian ли́дкать), eating (e.g., Lemko звантоли́ти, Polissian папа́сті), perception (e.g., Lemko припатр’ятися, Polissian паглядє́ть), beating (e.g., Lemko масакрува́ти, атклеза́ть) etc., also registering lexico-semantic phenomena (synonymy, polysemy, and homonymy). Dictionaries using the word family principle, or the so-called Nykonchuk’s scheme, list designations of processes relating, for example, to traditional Podillian crafts (carpentry, cooperage, wheelwrighting, blacksmithing, weaving, and masonry). Dictionaries of this type are called thematic. Nowadays, dialectal dictionaries represent complex semantic structure of verbs, employing various means of its description (zero representation, the indication of standard language equivalents of dialectal verbs, and detailed explication of meaning); they also include set expressions with entry verbs to show the range of the latters’ combinability (e.g., Hutsul лі́сти в бі́йку, лі́сти в о́чі, лі́сти в пе́кло), establish their aspect-dependent semantic variants (e.g., Transcarpathian бе́нькати and бе́нькнути, бе́хати and бе́хнути), and give «quotation snapshots» to entry verbs (e.g., Hutsul віхтува́ти, кла́пцати, кислє́чітисе). The study outlines vistas of further research into Ukrainian dialectal verbs and their semantics. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184897 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184896 Позивні учасників АТО й ООС — творення та функціонування Белей, Л.Л. Стаття присвячена особливостям творення й функціонування військових псевдонімів-позивних в українських збройних формуваннях під час проведення Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил на сході України (з 2014 року й дотепер). За результатами анонімного анкетування серед українських ветеранів зібрано історії утворення 500 позивних та отримано інформацію про особливості їхнього функціонування. Виділено найтиповіші моделі й способи творення позивних, проаналізовано їхні функціональні особливості, формальні вимоги до позивних, типовий розмір (кількість одно-, дво-, три- і чотирискладових), розглянуто вплив таких соціальних параметрів, як регіональне походження, стать, освіта і мова спілкування (українська, російська, білінгвізм). 85 % респондентів чоловіки, 15 % — жінки. Вік респондентів — від 20 до 72 років (найчисельніша група — від 30 до 45 років). Виявлено найпродуктивніші моделі творення позивних: відіменні (від імені, прізвища, по батькові); від професії, хобі, заняття; від ознак характеру, рис інтелекту; від зовнішності (зачіска, татуювання, елементи одягу); від відомої персоналії або персонажа (літературного твору чи кіно); від бойової історії (попередні місця служби, успіхи у боях, присвоєні військові звання); від регіону/міста походження, етнічної ідентичності; від прізвиськ дитинства або юності, оказіональні (найменш типові історії утворення). Досліджено кількісне співвідношення позивних, придуманих самотужки, і тих, які вигадали однополчани, зокрема у різних моделях утворення. Розглянуто особливості функціонування позивних українських ветеранів після завершення служби — чи використовуються вони поза воєнним контекстом, наскільки часто тощо. Досліджено найчастіші позивні в українських збройних формуваннях на матеріалі словника позивних, укладеного Ю. Копитко на базі «Книги пам’яті полеглих за Україну».; The article is devoted to the peculiarities of the creation and functioning of the military nicknames (call signs) in the Ukrainian military formations during the Antiterrorist Operation and Joint Forces Operation in the Eastern Ukraine (from 2014 to the present day). The analysis is based on the anonymous poll among Ukrainian veterans. The information about 500 military nicknames was gathered i.e. the history of their creation, the peculiarities of their functioning etc. The most typical models and ways of creation were described. Further parameters were analyzed: the functional peculiarities, formal requirements, typical size (one, two, three and four syllables). The influence of the following social categories was explored: regional origin, gender, education, language (Ukrainian, Russian, bilingualism). 85 % of the respondents — males, 15 % — females. The age of the respondents — from 20 to 72 years (the most numerous group — from 30 to 45 years). The most typical models of nickname creation are as follows: from name (name, surname, patronym): from profession, hobby, occupation; from character traits, intellectual skills; from appearance (haircut, tattoos, garments); from famous person or character (literary or cinema); from personal military history (former places of service, battle histories, military rank); region/city of origin, ethnic identity; from child and youth nicknames; occasional (the less typical creation models). Quantitative correlation of the nicknames created by the soldiers themselves and by their colleagues was analyzed, taking into consideration the various models of military nickname creation. The analysis includes the peculiarities of functioning of the military nicknames of Ukrainian veterans after the end of their service — do they use them after they leave military sphere, how often etc. The most popular military nicknames are gathered from the military nickname dictionary, composed by Y. Kopytko on the basis of the ‟Book of Memory of the fallen soldiers of Ukraine”. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184896 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184895 More on Jan Twardowski’s word-play: an immanent-transcendent approach Chernysh, T.O.; Yermolenko, S.S. The present paper continues the series of the authors’ publications exploring Jan Twardowski’s diction, in particular, word-play as used in his poems. Creating an integrated approach that is both immanent and transcendent (as defined by G.Harman), the authors rely on observations and generalizations they had made while translating Twardowski’s poems and seeking Ukrainian equivalents for his word-play; now they use the latter as a means to verify and assess their explication of the content and inner form of instances of pun in original texts. They analyze these cases in terms of the typology of their structural and semantic features as well as from the viewpoint of the sense-generating role they perform within the context of Twardowski’s religious poetry. Regarding his poetic discourse as a hybrid of two linguistic-cultural codes, the religious and the artistic ones, they show Twardowski’s use of pun to be a reflection and a manifestation of his Christian outlook and artistic mannerism. Involving lexemes and phrases of various kinds, including idioms and components thereof, Twardowski’s word-play mostly concerns their semantics alone, leaving their form intact, so that the contextual clash of superficially similar entities (words as well as their lexical or phraseological semantic variants) that are essentially different and even contrasting in their meaning triggers their generating of new and profound senses. This relation of contextual semantic contrast brings together two or even more items. The underpinnings of Twardowski’s pun can be either purely lyrical and therefore individual, or historical-cultural and generalized, and a specific pun can occupy a more or less prominent and salient place in the general content and inner form of his poetic texts, yet it is invariably consonant with brevity and humour as the invariants of his diction. Typically involving actual and essential relationships between linguistic entities, it is natural, rather than artificial, and also insightful, its very structure reflecting the paradoxical nature of both the world of Twardowski’s poetry and his Christian beliefs.; Цією статтею автори продовжують серію своїх публікацій, присвячених особливостям поетичної мови Яна Твардовського, зокрема про гру слів у його творах. У цих дослідженнях вони застосовують інтегрований іманентно-трансцендентальний підхід (за Г. Гартманом), використовуючи матеріал, пов’язаний із передачею відповідних місць в здійснених ними українських перекладах Твардовського, як засіб верифікації й оцінки експлікації змісту і внутрішньої форми цього мовностилістичного явища у відповідних фрагментах оригінальних текстів. Конкретні випадки мовної гри аналізуються авторами з погляду типології їхніх структурно-семантичних особливостей, з одного боку, і в плані смислопороджувальної ролі, яку вони виконують, виступаючи в контексті релігійної поезії Твардовського. Унаслідок розгляду його поетичного дискурсу як спільної реалізації двох мовно-культурних кодів, художньо-літературного і релігійно-конфесіонального, гра слів у цього письменника постає водночас як відбиття і як втілення фундаментальних рис його християнського світогляду і його поетичного стилю. Охоплюючи як слова, так і словосполучення різних типів, у тому числі ідіоми і їхні компоненти, мовна гра, як правило, реалізується Твардовським лише в семантичній площині, не заторкуючи плану вираження останніх, так, що контекстуальне зіткнення зовнішньо подібних, але відмінних за значенням одиниць або їхніх окремих лексико-семантичних чи фразеосемантичних варіантів породжує нові смисли. При цьому такий контекстуальний семантичний контраст може охоплювати дві або й більше одиниць. Підґрунтя мовної гри у Твардовського може мати як індивідуально-ліричний, так і загальніший культурно-історичний характер, а сама ця гра займати більш або менш важливе місце у внутрішній формі і смисловій структурі тексту. Але в кожному разі вона характеризується лапідарністю, простотою й гумором як засадничими рисами поетичної мови Твардовського. Вона головно спирається на риси, які реально пов’язують мовні одиниці, і через це є природною і значущою, самою своєю структурою відображаючи парадоксальний характер поетичного світу Твардовського і його релігійного світобачення. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184895 2020-01-01T00:00:00Z