http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184150 Fri, 01 May 2026 07:07:50 GMT 2026-05-01T07:07:50Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/551893/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184150 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184468 Віталій Вікторович Жайворонок 12 серпня 2019 року від нас пішов Віталій Вікторович Жайворонок, відомий український мовознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор, невтомний працівник на ниві науки, добра, чуйна, прекрасна людина. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184468 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184467 Халіман О. В. Граматика оцінки: морфологічні категорії української мови : Монографія Шкіцька, І. Рецензія на книгу: Халіман О. Граматика оцінки: морфологічні категорії української мови : Монографія. Харків : Майдан, 2019. 458 с. Прагматичний підхід до вивчення мови набуває дедалі більшого поширення в сучасному мовознавстві та репрезентує погляд на мову як на живу динамічну систему, що перебуває під дією різних лінгвальних та екстралінгвальних факторів і зазнає змін. Динамічність норм, модифікація засобів вираження думки, поліфункційність мовних знаків спричиняють появу інновацій, що є цікавим і водночас складним об’єктом лінгвістичних студій. Однією з праць, яка демонструє новий підхід до опису граматики, є рецензована монографія О. Халіман. Актуальність цієї праці зумовлена недостатньою кількістю мовознавчих праць, присвячених вивченню прагматики граматичних категорій і зростаючим інтересом лінгвістів до проблем дослідження мовних явищ, зокрема граматичних категорій, крізь призму нових наукових метанапрямів — прагма- та психолінгвістики, граматичної та ігрової стилістики, лінгвоаксіології, гендерології, комунікативної лінгвістики, теорії мовленнєвих жанрів, когнітології тощо. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184467 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184466 Сабадош І. Українські назви рослин: історія, етимологія Малаш, О. Рецензія на книгу: Сабадош І. Українські назви рослин: історія, етимологія. Ужгород : Б. в., 2019. 1032 с. Вихід друком нової книжки на «стару» тему — це завжди подія, варта уваги. Адже об’єкти дослідження, універсальні в часі, неминуче вимагають нових підходів, несподіваних ракурсів, а найбільше потребують усебічного їх охоплення. У XXI ст. при вивченні природничої лексики на перший план виходять етно- й антропоцентричні аспекти. Чи не найбільшою мірою це стосується рослинного назовництва. Тож недаремно видана 2019 р. праця «Українські назви рослин» починається цитатою з М. Рильського про те, що ботанічні найменування — ключ до пізнання естетики й навіть світогляду народу-носія. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184466 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184465 Лінгвонаративні аспекти ідентифікації оповідних інстанцій у художньому тексті Бацевич, Ф.С. У статті розглядаються проблеми лінгвістичної наратології, пов’язані з ідентифікацією осіб оповідачів у низці художніх текстів, зокрема повістях В. Набокова «Соглядатай» і М. Хвильового «Санаторійна зона», а також оповіданні І. Франка «Микитичів дуб». Виявляються причини складності ідентифікації нараторів цих творів і найважливіші комунікативно-мовні засоби кваліфікації їхніх оповідних інстанцій як таких, що «ковзають» між дієгезисом і недієгезисом зі змінами точок зору, фокусу емпатії і часу представлення текстової історії. Зокрема, у першому з названих творів наявна проблема дієгезису / недієгезису оповідача у текстовій історії; у другому — складна для ідентифікації міра виявленості та надійності наратора; в оповіданні І.Франка — так звана розщепленість оповідача, яка ускладнює ідентифікацію особи наратора. Спостереження над цими творами дозволили доповнити існуючі класифікації нараторів рубрикою «хиткий у дієгезисі / недієгезисі»; рубрику «надійний / ненадійний наратор» — позицією «цілісний / розчленований наратор». Лінгвальними виявами таких типів нараторів можуть бути засоби персонального дейксису, уживання категорії часу, зміна модусно-модальних чинників оповіді та деякі інші. У випадках складності ідентифікації наратора, викликаної «розмитістю» його особи стосовно міри виявлення в тексті, «сигналами» наявності справжнього оповідача можуть стати його «метакоментарі», деякі сюжетні прийоми, наприклад звернення до минулих подій, про які прямо не йдеться в творі, і т. ін. Крім цього, типологічно виправданою може видаватися рубрика «психологічний стан наратора», в якій можуть бути враховані аспекти: «наратор у нормальному стані» / «наратор у зміненому стані свідомості», оскільки, як відомо, деякі художні твори світової літератури були створені авторами, що перебували в змінених станах свідомості. У статті окреслюються перспективи лінгвонаратологічних досліджень художніх текстів в аспекті виявлення в них специфічних комунікативних смислів естетичного характеру.; The article analyses the problematic issues of linguistic narratology connected with the identification of storytellers’ personalities in a number of literary texts, in particular, in the novels «Sogliadataj» by V. Nabokov and «Sanatorijna Zona» by M. Khvyliovyj as well as in the short story «Mykytychiv Dub» by I. Franko. The research reveals the reasons of complicated identification of narrators in these works and the most important linguistic-communicative means of qualifying their storytelling instances as the ones that «shift» from diegesis to non-diegesis and back after changes in the point of view, focus of empathy and time of the textual story presentation. The first of the mentioned stories, for example, exemplifies the problem of the storyteller’s diegesis / non-diegesis in the texts; the second one has a problematic for the identification degree of the narrator’s explication and reliability; I. Franko’s short story presents the storyteller’s splitting, which complicates the narrator’s personality identification. The analysis of these works of literature allowed completing the existing narrators’ classifications by the subgroup «unsteady in diegesis / non-diegesis»; the subgroup «reliable / unreliable narrator» — by the item «integrated / disintegrated narrator». These types of narrators are lingually expressed by the means of personal deixis, the use of the category of tense, the change of modus-modal factors of the storytelling and some others. In cases of the complicated identification of the narrator, which is caused by his «blurred» personality, «metacomments», some plot devices, like past time reference to the actions that are not the subject of the story, etc., serve as «signals» of the real storyteller’s existence. Besides, the subgroup «the narrator’s psychological state» may seem typologically grounded because it takes into account the following aspects: «normal state of the narrator» / «the changed state of the narrator’s consciousness» as far as some works of world literature are known to have been created by authors suffering from the changed states of consciousness. The article outlines the perspectives of linguistic-narratological studies of literary texts in view of defining specific communicative senses in them. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/184465 2020-01-01T00:00:00Z