http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170035 Wed, 29 Apr 2026 18:01:42 GMT 2026-04-29T18:01:42Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/508080/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170035 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170724 Потапенко М., Прудько В., Ємельянов В. Ніжин в добу української революції 1917–1921 рр. Демченко, Т. Рецензія на книгу: Потапенко М., Прудько В., Ємельянов В. Ніжин в добу української революції 1917–1921 рр. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2018. 104 с. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170724 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170723 «Руно орошенноє» в метафоричній стратегії свт. Димитрія Туптала Архиєп. Ісіченко, І. Метою статті є аналіз художньої структури збірника богородичних оповідань Димитрія Туптала «Руно орошенноє» (Чернігів, 1683). Ця книга займає особливе місце в творчості видатного українського письменника епохи Бароко Димитрія Туптала, оскільки нею хронологічно відкривається літературна діяльність майбутнього упорядника «Житій святих» або «Четьїх Міней» (1684–1705). Попри це, національне літературознавство оцінювало збірник стримано або й критично. Адже і позитивістська методологія кінця ХІХ – початку ХХ ст., і радянське літературознавство мали за критерій оцінки твору його народність, політичну актуальність, відповідність ідейно-тематичного спрямування твору вимогам суспільного прогресу. Обрана в статті структуральна методологія, сполучена з інтертекстуальним аналізом, дозволяє виявити широкий спектр концептуально містких елементів, які складаються в довершену систему художнього відображення маріологічної доктрини. Ключовим поняттям для розкриття художньої структури тексту є метафора. Її визначальна роль у збірнику відповідає текстотворчій стратегії барокового мистецтва. Наукова новизна статті полягає в описі конотаційних полів центральної метафори «руна орошенного» й виявленні у взаємодії цих полів авторської стратегії. Інтенційність тексту розкривається в перспективі архетипної алегорії пастуха й отари, визначеної євангельськими притчами. Руно, тобто овеча вовна, виокремлюється з архетипної алегорії й перетворюється на містку метафору з широкою конотаційною сферою. Антитетичний характер цієї метафори виявляється продуктивним для розгортання на рівні вступних розділів і однотипно побудованих частин концепту Богородиці як простору єднання Неба і землі. У статті робляться висновки про те, що метафорична структура відображає одну з найфундаментальніших концепцій християнської доктрини і визначає дискурсивну стратегію автора. Опозиція «Небо – земля» в її онтологічному сенсі оприявнюється в образі Чернігівсько-Іллінської ікони, краплі на якій сприймаються за благодатний знак слізної молитви Богородиці. Топос одягу Богородиці (покрова – «омофор») семіотизується, розвиваючи закладену в природі вовняного вбрання інтенційність. Сама текстотворча діяльність інтерпретується як дарування читачеві/слухачеві живлющої води.; The purpose of the article is to analyze the artistic structure of the collection of the Mariological short stories by Dymytrii Tuptalo’s «The Bedewed Fleece» (Chernihiv, 1683). This book occupies a special place in the work of the prominent Ukrainian writer of the Baroque era, Dimitri Tuptal, as it chronologically opens the literary activity of the future compiler of the The Lives of Saints (“Chet’i-Minei» - Monthly Readings or Menologion). Nevertheless, national literary criticism assessed the collection with restraint or criticism. After all, the positivist methodology of the late nineteenth and early twentieth centuries, and Soviet literary criticism, based on the criterion for evaluating the work, its nationality, political relevance, and the ideological-thematic orientation of the work to the requirements of social progress. The structural methodology chosen in the article, combined with the intertextual analysis, reveals a wide range of conceptually capacious elements that form a perfect system of artistic reflection of the mariological doctrine. A key concept for uncovering the artistic structure of text is metaphor. Its decisive role in the collection is in line with the text-making strategy of Baroque art. The scientific novelty of the article is to describe the connotational fields of the central metaphor of the bedewed fleece and to identify in the interaction of these fields the author’s strategy. The intensity of the text is revealed in the perspective of the archetypal allegory of the shepherd and the flock defined by the gospel parables. Fleece, that is, sheep’s wool, is separated from the archetypal allegory and transformed into a large-scale metaphor with a broad connotational sphere. The antithetical character of this metaphor proves to be productive for deployment at the level of the introductory sections and uniquely constructed parts of the concept of the Virgin as the space of unity of heaven and earth. The article concludes that the metaphorical structure reflects one of the most fundamental concepts of Christian doctrine and defines the author’s discursive strategy. Opposition «Sky – Earth» in its ontological sense is manifested in the image of the Chernihiv-Elijah icon, drops on which are perceived as a blessing sign of tearful prayer of the Virgin. Topos of the Virgin’s clothing (cover – «omophoron”) is semioticized, developing the intentional nature of woolen attire. The text-making activity itself is interpreted as giving the reader / listener nourishing water. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170723 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170722 Проблема масонства Російської імперії у науковому доробку радянської історіографії Лашук, Н. Мета статті полягає у тому, щоб проаналізувати ступінь вивчення історії масонства у радянських історіографічних студіях ХХ ст., виділити основні етапи дослідження проблеми російського масонства конклавом корифеїв радянської історичної думки. Методи дослідження добиралися відповідно до мети та базуються на принципі історизму. Були застосовані методи історіографічного аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, ретроспективний та порівняльний методи. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша комплексна розвідка, яка присвячена дослідженню масонства Російської імперії як однієї із актуальних проблем радянських історіографічних досліджень ХХ ст. Висновки. Автор зробив спробу розглянути основні етапи вивчення російського масонства конклавом провідних діячів радянської історичної думки. Зроблені комплексні висновки про характер і рівень дослідження проблеми масонства Російської імперії російськомовними вченими періоду СРСР. Подано огляд існуючих схем наукового аналізу інтелектуального часу представленого періоду. У рамках цього було розглянуто процес академічної інституалізації та концептуальні і методологічні аспекти дослідження російського масонства в радянській історіографії. За допомогою основних принципів наратології і концептології був проведений аналіз радянської історіографії щодо проблеми російського масонства і її ідеологічного змісту. Автор виділив два періоди вивчення історії масонства в радянській історіографії, які відрізняються своєю проблематикою і концептуальною основою. На основі заданої методологічної бази аналізуються дискурсивні стратегії радянської історичної думки.; The purpose of the article is devoted to the study of Freemasonry problem of the Russian Empire as one of the topical problems of the Soviet historiographic studies from the 20th centuries. The author makes an attempt to review the main stages in the study of Russian Freemasonry by the conclave of the leading figures of the Soviet historical thought. Conclusions are drawn about the nature and level of research of Freemasonry problem of the Russian Empire by Russian speaking scientists of the period USSR. The research methods were chosen according to the purpose and were based on the principle of historicism. Conclusions. The article is devoted to the study of Freemasonry problem of the Russian Empire as one of the topical problems of the Soviet historiographic studies from the 20th centuries. The author makes an attempt to review the main stages in the study of Russian Freemasonry by the conclave of the leading figures of the Soviet historical thought. Conclusions are drawn about the nature and level of research of Freemasonry problem of the Russian Empire by Russian speaking scientists of the period USSR. The author makes a present to review the existing schemas of scientific analysis of this intellectual heritage. For this purpose the process of the academic institutionalization, the conceptual and methodological aspects of the Soviet historiography of the Russian Freemasonry are considered. On the basic principle of narratology and conceptology the analysis of the Soviet historiography of the single episodes of the Russian Freemasonry problem and its ideological dimension is conducted. The author distinguishes two periods of the study of the history of the Freemasonry in Soviet historiography, which are distinguished by their problems and conceptual basis. The narrative strategies are analyzed as the formal components of these drifts. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170722 2020-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170721 Митрополит Арсеній Мацієвич в українській історіографії поч. XX – XXI ст. Чистяков, В. Мета статті – об'єктивна історіографічна характеристика постаті митрополита Арсенія Мацієвича Ростовського (1697–1772) крізь призму української церковно-історичної науки початку XX–XXI ст., окреслення кола проблем і перспектив розвитку сучасної української історіографії, присвяченої цьому видатному діячеві. Методологія дослідження базується на використанні компаративного, історико-генетичного методів, методу історичної періодизації. Наукова новизна. На основі залученої історіографічної бази було узагальнено історичні оцінки та візії постаті митрополита Арсенія українськими істориками початку XX–XXI ст., визначено проблемні віхи та перспективні напрями дослідження біографістики, присвяченої Арсенію Мацієвичу, в сучасному українському історіописанні. Висновки. Поява української церковної історіографії як напряму історичної науки бере свій початок у часи визвольних змагань 1917– 1921 років, коли Україна інституціоналізувалася як держава. Найбільший вклад у наукове вивчення діяльності Арсенія Мацієвича здійснили українські діаспорні вчені, серед яких слід зазначити І. Власовського, який активно розробляв студії всеукраїнської церковної історії, та І. Огієнка, якого можна вважати одним із перших видатних церковних біографів. В історичних працях діаспорних учених превалює національно-релігійний аспект дослідження життя Української Церкви в синодальну добу. Сучасна українська історіографія характеризується використанням типологічного та структурного методів вивчення історії Церкви XVIII ст., тому постать Арсенія Мацієвича у вітчизняних історичних творах аналізується досить поверхово. Серед проблемних, недосліджених тем можна виділити необхідність вивчення філософії митрополита Арсенія, його церковних та політичних поглядів, які формувались, поза іншим, під час його навчання в Києво-Могилянській академії (1715–1726). Потребує окремого наукового дослідження аналіз культурної діяльності та повсякденного життя українських єпископів XVIII ст.; The purpose of the article is an objective historiographical characteristic of the figure of Metropolitan Arseniy Matsievich (1697–1772) through the prism of Ukrainian Church and Historical Science of XX–XXI centuries, outlining the range of problems and prospects for the development of contemporary Ukrainian historiography, dedicated to this prominent figure. The research methodology is based on usage of comparative, historical-genetic methods, the method of historical periodization etc. Scientific novelty. On the basis of the involved historiographic base, has been summarized historical estimates and visions of the figure of Metropolitan Arseniy by Ukrainian historians of the early XX–XXI centuries. Moreover, the problem milestones and perspective directions of the research of biography, dedicated to Arseniy Matsievich, in the modern Ukrainian historiography were defined. Conclusions. The emergence of Ukrainian ecclesiastical historiography as a field of historical science dates back to the time of the liberation contest of 1917–1921, when Ukraine was institutionalized as a state. The greatest contribution to the scientific studying of Arseniy Matsiyevich’s activity weremade by Ukrainian diaspora scholars, among whom especially should be noted I. Vlasovsky, who actively developed studios of all-Ukrainian church history, and I. Ogienko, who can be considered as one of the first outstanding church biographers. In the historical writings of diaspora scholarsprevails the national-religious aspect of the study of the life of the Ukrainian Church in the synodal period. Contemporary Ukrainian historiography is characterized by usage of typological and structural methods of studying history of the Ukrainian and Russian Churches in the eighteenth century. Therefore, Arseniy Matsiyevich’s figure in domestic historical works is analyzed rather superficially. Among the problematic, unexplored topics, which is the neededfor research, are the philosophy of Metropolitan Arseniy, his ecclesiastical and political views, which were formed, among other, during his studies at the Kyiv-Mohyla Academy (1715–1726). An analysis of the cultural activities and daily life of Ukrainian bishops of the eighteenth century requires a separate scientific study too. Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/170721 2020-01-01T00:00:00Z