http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162575 Mon, 06 Apr 2026 18:01:59 GMT 2026-04-06T18:01:59Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/485835/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162575 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162854 «Модернізація» в убозтво: у Канаді вийшла книга про страждання України від Миколи II до Сталіна Гогун, О. Поголовному людиновбивству в першій половині ХХ ст. в Україні присвячена нова компілятивна книга американського славіста Джорджа Лібера: «Тотальні війни і створення сучасної України, 1914 –1954». Основний висновок праці, винесений в анотацію: фронтові м'ясорубки, терор, Голодомор і геноциди викували з україномовного населення українців. З таким підходом і тематичним ракурсом книгу непросто помістити в історіографічний контекст. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162854 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162853 Участь генерального осавула Івана Мазепи у виборах митрополита 1685 р. та перепідпорядкуванні Київської митрополії Павленко, С. Автор на основі великого комплексу джерел досліджує перебіг подій 1685 – 1686 років щодо перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату. Гетьман Іван Самойлович доручив генеральному осавулу Івану Мазепі як експерту з релігійних питань зайнятися організацією проведення церковного собору в липні 1685 р. За настановами з Москви українські духовні особи мали на ньому чітко заявити про відокремлення Київської кафедри від Константинопольського патріархату та обрати митрополитом місцевого архієрея. Незважаючи на такі орієнтири, собор сформулював неочікувані для государів та московських урядовців рішення про вирішення згаданих церковних проблем лише канонічним способом. Делегати одностайно обрали митрополитом луцького єпископа Гедеона Четвертинського, який як кандидат на цю духовну посаду не сподобався російським зверхникам. І. Мазепа брав активну участь у переговорах з церковної проблематики у Москві, Батурині, Києві, Чернігові. Він, як і гетьман, відстоював українські інтереси в питанні належності Київської митрополії. У студії показано, як, всупереч бажанням І. Мазепи, І. Самойловича, провідних діячів Гетьманщини надати Г. Четвертинському титул екзарха константинопольського патріарха, Київська митрополія була захоплена Московським патріархатом, російським урядом шляхом підкупу, маніпуляцій, шантажу, фальсифікацій та силового тиску.; On the basis of a large set of sources, the author investigates the course of events of 1685–1686 concerning the subordination of the Kyiv Metropolis to the Moscow Patriarchate. Hetman Ivan Samoilovych entrusted General Yesaul Ivan Mazepa as an expert on religious issues to arrange the organization of the church council in July 1685. According to the instructions from Moscow, Ukrainian clergy had to clearly state the separation of the Kyiv department from the Constantinople patriarchate and elect a metropolitan bishop of the local archiereus. In spite of such guidelines, the church council formulated unexpected decisions for the sovereigns and Moscow government officials about solving these church problems only in a canonical way. The delegates unanimously elected the Bishop of LutskHedeon Chetvertynskyi as the Metropolitan Bishop, who as a candidate for this spiritual postwas not liked by the Russian leaders. I. Mazepa actively participated in negotiations on church issues in Moscow, Baturyn,Kyiv, Chernihiv. He, as the Hetman, defended Ukrainian interests in the matter of belonging of the Kyiv Metropolis. The study shows how, contrary to the wishes of I. Mazepa, I. Samoilovich, the leading figures of the Hetmanate, to grant G. Chetvertynskyi the title of Exarch of the Patriarch of Constantinople, the Kiev Metropolis was seized by the Moscow Patriarchate, by the Russian government using bribery, manipulations, blackmail, falsifications. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162853 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162852 Зондерштаб «Р» як особливий відділ Абверу та його резидентури на Чернігівщині (на матеріалах «Карної справи №1683» Архіву УСБУ в Чернігівській області) Студьонова, Л. У статті робиться перша спроба розкрити практично невідому сторінку історії Чернігівщини періоду Другої світової війни, пов'язану з діяльністю на території області резидентур української філії Зондерштабу «Р», яка складалася із офіцерів-емігрантів Армії УНР. Основою даної статті є «Карна справа №1683 на засуджених Симоненка І.С., Симоненка А.І., Савич Н.П.», що перебуває на збереженні в Архіві УСБУ в Чернігівській області. Ці люди були завербовані колишнім полковником Армії УНР П.Г. Дяченком, керівником міжобласної резидентури Зондерштабу «Р» (особливий відділ німецького контррозвідувального органу Абвер), розташованої в Чернігові. Під керівництвом резидента в Ріпкинському районі був створений фальшивий партизанський загін з метою ведення агентурної розвідки та компрометації і знищення радянських партизанів. І.С. Симоненко й А.І. Симоненко входили до складу цього загону. Н.П. Савич проводила агентурну розвідку в населених пунктах Ріпкинського, Городнянського, Лоєвського (Гомельська область) районів, де відбувалася активізація дій радянських партизанів. Усі троє заарештовані у вересні 1943 р. Чернігівським УНКДБ УРСР як агенти німецької розвідки. Засуджені військовим трибуналом. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162852 2019-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162851 З історії проституції в Чернігові (середина XІX – початок XX ст.) Рига, Д. У статті мова йде про історію проституції в Чернігові середини XІX – початку XІX ст. Розглядаються питання становлення, функціонування будинків розпусти в Чернігові в означений час.; The second half of the XIX century becomes a period of rather intense development for the city of Chernihiv. If in 1836 there were only 5885 inhabitants in the city, then in 60 years there were already more than 27 thousand. During this time in the provincial center the number of educational institutions, hotels, restaurants, the theater is being built. But the development of Chernigov also gives rise to certain negative phenomena. One of them was prostitution, which in 1844, under the orders of Nicholas II, was legalized throughout the entire Russian Empire. And this is not due to the attachment of the Emperor to the prostitutes. It simply became obvious that repressive measures would not overcome prostitution. They could not be destroyed by either Queen Anna Ioannovna, nor the daughter of Peter the Great, Empress Elizabeth, nor Catherine II, who in 1763 ordered to send all the prostitutes to Siberia. Were needed other, already tested in European countries methods. So, in 1844, rules were issued for those who kept the houses of debauchery and for themselves prostitutes. It should be noted that they acted until the October Revolution itself. Under the rules (so-called those rules), the right to register prostitutes entirely relied on the police. And often, on the basis of inaccurate information, unmarried women received a «yellow ticket», that is, a proxy certificate, and along with it - undeserved shameful reputation. In tsarist Russia, there were two forms of prostitution: officially recognized as legal and secret. The first was under the control of the state and was subject to accounting, the other was creative and amateur. According to the existing rules, to cease to be considered a prostitute and to be free from police surveillance was possible only in four cases: 1. After reaching a certain age. 2. In the case of marriage. 3. At will, but only after a lengthy police check. 4. For a «surety» of a venerable and trustworthy person. There is information that in 1865 in the provincial center there were 18 official prostitutes, in respect of which medical control was carried out. But how many existed at that time in the city of houses of depravity is unknown. Tue, 01 Jan 2019 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/162851 2019-01-01T00:00:00Z