http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151029 Sun, 12 Apr 2026 11:45:14 GMT 2026-04-12T11:45:14Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/449522/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/151029 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155589 Mechanisms of HIV-1 mediated neurodegeneration promoted by macrophages and astroglial factors Magura, I.S.; Rozhmanova, O.M. Neurological disease is a prominent feature of human immunodeficiency virus type I (HIV-1) infection, usually occurring during the last stages of acquired immunodeficiency syndrome (AIDS). The neurologic cognitive impairment, termed HIV-1-associated cognitive/motor complex (AIDS dementia complex). Astrocytes and microglia. are key participants in mediating the neurologic dysfunction associated with HIV infection of the central nervous systems. The neuropathogenesis of HIV-1 infection is related to secretory neumtoxins from activated HIV-1-infected macrophages The toxins produced by the macropliagcs include glutamate-like neurotoxic molecules, free radicals, cysteine, platelet-activating factor, cylokines, and eicosanoids such as arachidonic acid, and as yet unidentified factors emanating from stimulated macmphagcs and/or reactive astrocytes.; При захворюванні на СНІД у значної кількості хворих від­бувається порушення діяльності центральної нервової системи (ЦНС), обумовлене проникненням, вірусу імунодефіциту людини I (ВІЛ-I) через гематоещефалімний бар'єр. Це відбувається завдяки здатності ВІЛ-I-інфікованих моноцитів зв'язуватися мікроваскулярким ендотелієм, що визначає на­ступне проникнення вірусу у тканину мозку. Індукована ВІЛ-І патологія ЦНС супроводжується вибірковою загибеллю ней­ронів кори та сітківки, астроцитозом, порушенням мієлінізації нервових волокон. ВІЛ-1 безпосередньо не інфікує нервові клітини. Головну роль у розвитку патології ЦНС відіграє секреція нейротоксинів ВІЛ-1-інфікованими макрофа­гами. До цих нейротоксинів належать глутамат-подібні нейротоксичні молекули, вільні радикали, цистеїн, фактор акти­вації тромбоцитів, цитокіни, ейкозаноїди, зокрема арахідо­нова кислота, а також неідентифіковані фактори, що виді­ляють активовані макрофаги, а також реактивні астроцити Білки ВІЛ-І, зокрема поверхневий глікопротеїн gp120, також можуть пошкоджувати нейрони і змінювати функцію астро­цитів. Загибель нейронів у хворих на СНІД у значній мірі може залежити від здатності gp120 обумовлювати надмірну стимуляцію НМДА рецепторів і викликати екситотоксичн пору­шення, а також безпосередньо впливати на астроцити, викликаючи зменшення продукування факторів росту і пригнічуючи транспортування глутамату з міжклитинного середовища.; Значительное количество больных СПИДом страдает невро­логическими нарушениями, обусловленными проникновением вируса иммунодефицита человека (ВИЧ-1) через гематоэнцефалический барьер. ВИЧ-1 -инфицированные моноциты способ­ ны связываться микроваскулярным эндотелием., что опреде­ляет последующее проникновение вируса в ткань мозга. Индуцированная ВИЧ-1 патология, центральной нервной системы (ЦНС) сопровождается избирательной гибелью нейронов нейрокортекса и сетчатки, астроцитозом., нарушением миелинизации нервных волокон. ВИЧ-1 непосредственно не инфицирует нервные клетки. Основная роль в развитии патологии ЦНС принадлежит секреции нейротоксинов ВИЧ-1-инфицированны­ми макрофагами. К этим нейропюксинам относятся глутамат-подобные нейротоксические молекулы, свободные радика­лы, цистеин, фактор активации тромбоцитов, цитокины, эйкозаноиды, а. также не идентифицированные факторы, выде­ляющие активированные макрофаги и реактивные астроциты. Белки ВИЧ-1, в частности поверхностный гликопротеин gp120, также могуть повреждать нейроны и изменяють фун­кцию астроцитов. Гибель нейронов у больных СПИДом в значительной степени может зависеть от способности gp120 обусловливать избыточную стимуляцию НМДА рецепторов и вызывать экситотоксические нарушения, а также непосредст­венно влиять на астроциты, вызывая уменьшение продукции факторов роста и угнетая транспорт глутамата из межкле­точной среды. Wed, 01 Jan 1997 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155589 1997-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155588 Модификация структуры ДНК плазмиды pATV8 у трансгенных мышей. 1. Исследование структуры интегрированного трансгенома и биологические эффекты трансгеноза Чащина, Л.И.; Петренко, А.И.; Вагина, И.Н.; Крисан, К.В.; Соломко, А.П. Взаимодействие провирусной ДНК вируса саркомы Рауса птиц с геномом мыши при трансгенозе приводит к существенной модификации векторной, молекулы. Обнаружены две формы существо­вания стабильных генетических структур на основе трансгенома: кольцевая экстрахромосомная ДНК и ДНК, интегрированная в геном, мыши. В случае интеграции трансгенома отмечена полная потеря последовательностей провирусной ДНК и части структуры бактериальной векторной плазмиды. Показано, что наличие экзогенной ДНК в клетках трансгенных мышей оказывает существенное влияние на функционирование генома реципиента, что характеризуется повышенной частотой опухолеобразования, снижением плодовитости. Индуцированные трансгеномом генетические и физиологические изменения являются результатом, его непосредственного взаимо­действия с генетическим материалом клеток многоклеточного организма и свидетельствуют о структурно-функциональной дестабилизации генома мыши.; Взаємодія провірусної ДНК вірусу саркоми Рауса птахів з геномом миші при трансгенозі призводить до суттєвої модифікації векторної молекули. Виявлено дві форми існування стабільних генетичних структур на основі трансгеному: кіль­цева, екстрахромосомна ДНК і ДНК, інтегрована у геном миші. У випадку інтеграції трансгеному відмічено повну втра­ту послідовностей провірусної ДНК та частини структури бактеріальної векторної плазміди. Показано, що наявність екзогенної ДНК у клітинах трансгенних мишей суттєво впливає на. функціонування, геному реципієнта, що характери­зується підвищеною частотою пухлиноу творення, зниженням плодовитості. Індуковані трансгеномом генетичні і фізіо­логічні зміни є результатом його безпосередньої взаємодії з генетичним матеріалом клітин багатоклітинного організму та свідчать про структурно-функціональну дестабілізацію геному миші; Interactions of avion Rons sarcoma proviral DNA with mouse genome during transgenesis lead to significant modifications of the vector molecule. Two stable genetic structures derived from transgenome were discovered: extrachromosomal circle DNA and DNA, integrated into mouse genome. In the integrated DNA there was a complete loss of pwviral DNA sequences and a partial deletion of bacterial vector plasmid. The. presence of exogenic DNA in transgenic mice cells had a profound influence on the function of their genome, characterized by the increase in tumorigenity and the decrease of fertility. Genetical and physiological changes induced by the transgenome are the consequence of its interactions with the mice genome. Our results indicate that the transgene caused the structural and functional destabilization of mouse genome. Wed, 01 Jan 1997 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155588 1997-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155587 Особенности регенерации растений инбредных линий сахарной свеклы в культуре in vitro Чугункова, Т.В.; Дубровная, О.В. Определены оптимальные условия культуры тканей in vitro и ряд биотехнологических приемов для индукции образования побегов из эксплантов инбредных линий сахарной свеклы. Цитогенетический анализ растений-регенерантов, полученных из каллусных культур, выявил у них различия по плоидности и уровню хромосомных аберраций.; Визначено оптимальні умови культури тканин in vitro та ряд біотехнологічних прийомів для індукції утворення пагонів із експлантів інбредних ліній цукрового буряка. Цитогенетичний аналіз рослин-регенерантів, отриманих із калусних культур, виявив у них відміни за плоїдністю та рівнем хромосомних аберацій.; Regenerated plants ware obtained from cultures of petiole with leaf and calluses of the inbred lines of sugar beet. The reliable and reproducable technology for receiving high frequency shoot regeneration was worked out. Wed, 01 Jan 1997 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155587 1997-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155586 SDS-dependent cleavage of nuclear DNA into high molecular weight DNA fragments: a signal to the engagement of apoptosis? Solov'yan, V.T. In this paper we employed an extraction of the cells with high concentration of sodium chloride (a procedure commonly used for preparation of histone-depleted nuclei) to investigate the genesis of nuclear DNA degradation during apoptosis. We demonstrated that apoptosis in primary culture of murine thymocytes and in continuously growing Swiss 3T3 fibroblasts is associated with progressive disintegration of nuclear DNA into high molecular weight (HMW) DNA fragments of about 50–150 kb followed by the development of oligonucleosomai DNA ladder. In apoptotic cells both HMW DNA cleavage and internucleosomal DNA fragmentation can be detected cither by cell treatment with ionic detergents (SDS) or by extraction with high concentration of sodium chloride. However, at the early stage of apoptosis only SOS-detected HMW-DNA cleavage can be observed which precedes the sodium-chloride-detected nuclear DNA degradation. SDS-detected but not sodium-chloride-detected formation of HMW-DNA fragments occurs in apoptotic cells as early as before detachment. It may be observed also in nonapoptotic cells after they reach t/ic confluent state and is reversible. On the basis of obtained results it is possible to suggest thai SDS-detected HMW-DNA cleavage represents a physiological reaction of alive cells that accompanies an early commitment step of apoptosis.; У роботі застосовано метод високосолевої екстракції ін­тактних клітин для вивчення динаміки розщеплення ядерної ДНК при апоптозі. Показано, що апоптоз в первинній куль­турі тимоцитів і культивованих прикріплених клітинах фіб­робластів мииіі супроводжується прогресивною деградацією ядерної ДНК на високомолекулярні фрагменти розміром 50–150 тис. п. н. з подальшим формуванням олігонуклеосомних фрагментів. В апоптозних клітинах розщеплення ядерної ДНК на високо молекулярні та олігонуклеосомні фрагменти відбувається як при обробці клітин DS-Na, так і при високо-солевій, екстракції. Однак на ранніх етапах апоптозу має місце лише DS-Na-залежна високомолекулярна фрагментація ядерної ДНК, яка передує формуванню високо молекулярних фрагментів, що виявляються при високосолевій екстракції клітин. На відміну від розривів, які виявляються високосолевою екстракцією, DS-Na-залежне розщеплення ядерної ДНК на високомолекулярні фрагменти спостерігається в апоптозних клітинах перед вспливанням, а також має місце в неапоптозних клітинах, що досягли моношару. Показано, що DS-Na-за­лежне розщеплення ядерної ДНК на високомолекулярні фраг­менти на початкових стадіях апоптозу є зворотним в умо­вах, що сприяють залежному від топоізомерази II лігуванню розривів ДНК. Отримані результати свідчать, що DS-Na-за­лежне розщеплення ядерної ДНК на високомолекулярні фраг­менти є фізіологічною реакцією живих клітин, яка передує апоптозній деградації ядерної ДНК.; В работе применен метод высокосолевой экстракции интактных клеток для изучения динамики расщепления ядерной ДНК при апоптозе. Показано, что апоптоз в первичной культуре тимоцитов и культивированных прикрепляющихся клетках фибробластов мыши сопровождается прогрессивной деграда­цией ядерной ДНК на высокомолекулярные фрагменты разме­ром 50–150 тыс. п. н. с последующим формированием олигонуклеосомных фрагментов. В апоптозных клетках расщепле­ние ядерной ДНК на высокомолекулярные и олигонуклеосомные фрагменты происходит как при обработке клеток DS-Na, так и при высокосолевой экстракции. Однако на ранних этапах апоптоза имеет место лишь DS-Na-зависимая высокомолекулярная фрагментация ядерной ДНК, предшествую­щая формированию высокомолекулярных фрагментов, выявляемых высокосолевой экстракцией клеток. В отличие от разрывов, обнаруживаемых высокосолевой экстракцией, DSNa-зависимое расиитление ядерной ДНК на высокомолекулярные фрагменты наблюдается в апоптозных клетках перед всплытием, а также имеет место в неапоптозных клетках, достигших монослоя. Показано, что DS-Na-зависимое расщеп­ление ядерной ДНК на. высокомолекулярные фрагменты на начальных стадиях апоптоза является обратимым в услови­ях, способствующих опосредованному топоизомеразой II лигированию разрывов ДНК. Полученные результаты свидетельствуют, что DS-Na-зависимое расщепление ядерной ДНК на высокомолекулярные фрагменты представляет собой физио­логическую реакцию живых клеток, которая, предшествует апоптозной деградации ядерной ДНК. Wed, 01 Jan 1997 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/155586 1997-01-01T00:00:00Z