http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149515 Sat, 18 Apr 2026 13:16:31 GMT 2026-04-18T13:16:31Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/bitstream/id/445758/ http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149515 http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149532 Оцінка точності та прогноз параметрів обертання Землі методом сингулярного спектрального аналізу Чолій, В.Я. Представлено результати моделювання, оцінку точності та прогноз рядів координат полюса та всесвітнього часу (UT1 – UTC) методом сингулярного спектрального аналізу. Відмінні характеристики точності прогнозування дозволяють рекомендувати метод для використання в геодинамічних задачах.; Представлены результаты моделирования, оценка точности и прогноз рядов координат полюса и всемирного времени (UT1 – UTC) методом сингулярного спектрального анализа. Отличные характеристики точности прогнозирования позволяют рекомендовать метод для использования в геодинамических задачах.; Modeling results, precision estimations and forecasting of the pole coordinates and Universal time (UT1 – UTC) series with the Singular Spectrum Analysis method are presented. Excellent forecasting capabilities of the method allow us to recommend SSA for the use in geodynamic applications. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149532 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149531 Изменения объемного коэффициента рассеяния аэрозоля в атмосфере Юпитера по данным наблюдений диска планеты Овсак, А.С. Представлены данные об изменении приведенного к длине волны λ = = 887 нм объемного коэффициента рассеяния аэрозоля σa(P) с глубиной в атмосфере Юпитера, полученные из ана-лиза спектрофотометрических наблюдений диска Юпитера в 1993 и 1995 гг. в полосах поглощения метана λλ 887, 864, 842, 727 и 619 нм. На зависимостях σa(P), полученных по данным 1993 г., однозначно проявились аэрозольные слои конечной оптической толщины — четыре слоя в верхней части атмосферы с максимумом σa(P) на высотном уровне с давлением около 1.1 бар и глубинный слой с максимумом σa(P) на уровне с давлением около 16 бар. В 1995 г. величина σa(P) в верхней части атмосферы увеличилась в пределах 5 % по сравнению с 1993 г., а в глубинном аэрозольном слое — до 60 %. На глубоких уровнях атмосферы выявлена спектральная зависимость σa(P), что, возможно, указывает на изменение размера аэрозольных частиц.; Надано дані про зміну приведеного до довжини хвилі λ = 887 нм об’ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю σa(P) з глибиною в атмосфері Юпітера, отримані з аналізу спектро-фотометричних спостережень диска Юпітера у 1993 і 1995 рр. у смугах поглинання метану λλ 887, 864, 842, 727 і 619 нм. На залежностях σa(P), отриманих за даними вимірювань 1993 р., однозначно проявилися аерозольні шари скінченної оптичної товщини — чотири шари у верхній частині атмосфери з максимумом σa(P) на висотному рівні з тиском приблизно 1.1 бар та глибинний шар з максимумом на рівні з тиском 16 бар. У 1995 р. величина σa(P) у верхній частині атмосфери збільшилася на 5 % порівняно з 1993 р., а у глибинному аерозольному шарі — до 60 %. На глибоких рівнях атмосфери виявлено спектральну залежність σa(P), що, ймовірно, свідчить про зміну розміру аерозольних частинок.; The data about changes in the behavior with depth of the volume scattering coefficient of aerosol σa(P) in the Jovian atmosphere in the profiles of λλ 887, 864, 842, 727, and 619 nm spectral absorption bands of methane are presented. All the values of σa(P) coefficients were reduced to the wavelength 887 nm. We examined the spectrophotometric data obtained from the measurements of the Jovian whole disk during 1993 and 1995. A number of aerosol layers with finite optical thick were clearly recognized from the measurement data obtained in 1993. There are four layers in the upper part of the atmosphere with maximum of σa(P) at the 1.1 bar pressure level and a layer with maximum of at the 16 bar level. In 1995 the value of σa(P) increased by 5 % at the top of the atmosphere and by 60 % in the deep aerosol layer (if compared to 1993). The wavelength dependence of the σa(P) coefficient at deeper levels of the atmosphere was revealed. Presumably this indicates a change in the size of aerosol particles. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149531 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149530 Энергетическая мощность 11-летнего солнечного цикла и ее зависимость от продолжительности цикла Абдусаматов, Х.И. Полную физическую характеристику суммарной мощности 11-летнего цикла предлагается определять по средневзвешенной абсолютной величине солнечной постоянной за весь цикл. Она позволит количественно определять абсолютную энергетическую мощность цикла, а также прогнозировать ее влияние на процессы, происходящие в системе Солнце — Земля. Аналогичным образом следует определять и характеристику относительной мощности цикла солнечной активности. В результате изучения полученных таким образом относи-тельных мощностей всех 24 циклов и их продолжительности установлено наличие обратной взаимосвязи между продолжительностью цикла и его энергетической мощностью. С уменьшением энергетической мощности цикла (солнечной постоянной и активности) его продолжительность увеличивается и наоборот. Обратная взаимосвязь между продолжительностью 11-летнего цикла и его энергетической мощностью является следствием влияния квазидвухвекового цикла Солнца. Полученные результаты могут объяснить, почему продолжительности 11-летних циклов могут являться некоторым возможным индикатором изменения климата только в период фазы роста или спада квазидвухвекового цикла Солнца.; Повну фізичну характеристику сумарної потужності 11-річного циклу сонячної активності пропонується визначати за середньозваженою абсолютною величиною сонячної сталої за увесь цикл. Вона дозволить кількісно визначати абсолютну енергетичну потужність циклу, а також прогнозувати її вплив на процеси, що відбуваються у системі Сонце — Земля. Аналогічним чином слід визначати і характеристику відносної потужності циклу сонячної активності. В результаті вичення отриманих таким чином відносних потужностей усіх 24 циклів та їхньої тривалості встановлено наявність оберненого взаємозв’язку між три-валістю циклу і його енергетичною потужністю. Із зменшенням енергетичної потужності циклу (сонячної постійної та активності) його тривалість збільшується і навпаки. Обернений взаємозв’язок між тривалістю 11-річного циклу і його енергетичною потужністю є наслідком впливу квазідвосотрічного циклу Сонця. Отримані результати мо-жуть пояснити, чому тривалості 11-річних циклів можуть бути певним індикатором змін клімату лише у період фази росту чи спаду квазідвосотрічного циклу Сонця.; We propose to determine a full physical characteristic of the total power of the solar cycle from the weighted average value of the absolute TSI for the entire 11-year cycle. This allows to define objectively the absolute energy power of the cycle, as well as to predict its impact on the processes occurring in the Sun-Earth system. Similarly, the total relative power of the solar activity cycle should be defined. As a result of the study of relative powers and durations of all 24 cycles, we found an inverse relationship between the duration of the cycle and its energy power. With decreasing power of the energy of the cycle (the TSI and solar activity) its duration increases, and vice versa. An inverse relationship between the duration of the 11-year cycle and its energy power is a consequence of the effect of quasi-bicentennial solar cycle. The results obtained may explain why the length of the 11-year solar cycles may be some possible indicator of the climate changes only during the phase of growth or decline of the quasi-bicentennial solar cycle. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149530 2015-01-01T00:00:00Z http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149529 Какие механизмы позволяют 5-минутным колебаниям в активных областях солнечной поверхности проникать из фотосферы в хромосферу? Костык, Р.И. По результатам фильтровых (в центре линии Ca II λ 396. 8 нм), спектральных (в линии Ba II λ 455. 4 нм) и спектрополяриметрических (в линиях Fe I λλ 1564.3—1565.8 нм) наблюдений активной области (изолированный флоккул в центре солнечного диска) на германском вакуумном башенном телескопе VTT Института астрофизики на Канарах исследуются особенности распространения 5-мин колебаний от основания фотосферы (h = 0 км) до нижней хромосферы (h = = 1600 км). Максимум мощности колебаний в нижней фотосфере, в переходной области и в средней хромосфере приходится на период вблизи Р ≈ 5 мин. На высоте h = 1600 км хорошо заметен еще один период колебаний Р ≈ 700 с. Проникновению 5-мин колебаний из фотосферы в хромосферу способствуют два фактора: наклон силовых линий магнитного поля и отклонение процесса распространения волны от адиабатического. Максимальная мощность 5-мин колебаний на высоте h = 1600 км приходится на углы наклона магнитного поля в диапазоне 11°—13° и на сдвиг фаз между колебаниями температуры и скорости, равным 40°—50°.; За результатами фільтрових (в центрі лінії Ca II λ 396.8 нм), спектральних (в лінії Ba II λ 455.4 нм) та спектрополяриметричних (в лініях Fe I λλ 1564.3— 1565.8 нм) спостережень активної ділянки (ізольований флокул в центрі сонячного диска) на німецькому вакуумному баштовому телескопі VTT Інституту Астрофізики на Канарах досліджуються особливості поширення 5-хв коливань від основи фотосфери (h = 0 км) до нижньої хромосфери (h = 1600 км). Максимум потужності коливань у нижній фотосфері, у перехідній області та в середній хромосфері припадає на період Р ≈ 5 хв. На висоті h = 1600 км добре помітний ще один період коливань Р ≈ 700 с. Проникненню 5-хв коливань з фотосфери у хромосферу сприяють два фактори: нахил магнітних силових ліній та відхилення процесу поширення хвиль від адіабатичного. Максимальна потужність 5-хв коливань на висоті h = 1600 км припадає на кути нахилу магнітних силових ліній до вертикалі у межах 11°—13° та на зсув фаз між коливаннями температури та швидкості, рівний 40°—50°.; Using some results of filter (line center of Ca II λ 396.8 nm) spectral (in Ba II λ 455.4 nm) and spectropolarimetric (in Fe I λλ 1564.3—1565.8 nm) observations of an active region (isolated faculae near the solar disk center) with the German Vacuum Tower Telescope (VTT) at the Canaries Institute of Astrophysics, we investigated some properties of the propagation of five-minute oscillations from the bottom of the photosphere (h = 0 km) to the bottom of the chromosphere (h = 1600 km). Maximum oscillation power in the lower photosphere, in the transition region, and in the middle chromosphere falls at a period close to P ≈ 5 min. At the height h = 1600 km is well seen even one oscillation period P ≈ 700 sec. Penetration of 5-min oscillations from the photosphere into the chromosphere is allowed by two factors: the inclination of the magnetic field lines and the deviation of wave propagation process from adiabatic. Maximal power of 5-minute oscillations at the height h=1600 km to fit on the inclination angles of the magnetic field in the range of 11°—13° and the phase shift between the oscillations of temperature and velocity of 40—50 degrees. Thu, 01 Jan 2015 00:00:00 GMT http://dspace.nbuv.gov.ua:80/handle/123456789/149529 2015-01-01T00:00:00Z